Юридична психологія

Психологічні принципи й можливості підвищення ефективності психодіагностичного вивчення персоналу Національної поліції України

Вячеслав АНДРОСЮК — 2024-01-18

Анотація. У статті розглянуто проблематику пошуку психологічних принципів і можливостей, що від них походять, шляхи вдосконалення психодіагностичних досліджень і психологічного інструментарію психологів Національної поліції України. Метою статті є теоретичне обґрунтування та практичне підтвердження оптимального психодіагностичного комплексу методик для дослідження індивідуально-особистісних характеристик персоналу поліції. Методологію дослідження становлять концепції багаторівневої інтегральної індивідуальності й ортогональних моделей особистості. Підтверджено взаємодоповнюваність запропонованого комплексу методик, відповідність вимогам оптимальності й комплексності підходу, спрямованого на виявлення протилежних провідних тенденцій. Підтверджено, що комплекс методик уможливлює швидке визначення типологічних особливостей особи (екстраверсія, нейротизм, ригідність, лабільність; провідні тенденції); характерологічних властивостей (сумлінність, поступливість, відкритість досвіду); можливих варіантів дезадаптації (депресивної, демонстративної, психопатичної, психастенічної, паранояльної тощо). Застосований набір методик близький до оптимального, відповідає ортогональній моделі індивідуальності, передбачає діагностику основних складових багаторівневої моделі, не потребує значних часових витрат з боку психологів і респондентів. Доцільним є включення до комплексу деяких інших методик, що ґрунтуються на ортогональних моделях. Посилення прогностичної точності діагнозу можливе за рахунок ширшого використання методів ідеографічного дослідження особистості. Комплексне використання низки адаптованих українською мовою зарубіжних суб’єктивних психодіагностичних опитувальників надає можливість визначити особистісну типологію працівників, інші індивідуально-особистісні характеристики, що сприятиме ефективному використанню методик для психологічного забезпечення діяльності поліцейських, зокрема під час професійного добору персоналу та призначення на посади.

Ключові слова: психологічна діагностика; психологічні принципи; психодіагностичні методики; системність; оптимізація; холізм; елементаризм.

Актуальні напрями психологічного супроводження професійної діяльності правоохоронців

Оксана РОМАНЕНКО — 2024-01-18

Анотація. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вдосконалення психологічного супроводження професійної діяльності правоохоронців в умовах воєнного стану в Україні. Мета дослідження полягає у визначенні актуальних напрямів психологічного супроводження професійної діяльності правоохоронців на сучасному етапі. Методологію аналізу проблеми становить загальна теорія професійної діяльності, що ґрунтується як на диференціації, так й інтеграції наявних знань у різних галузях. За результатами дослідження обґрунтовано необхідність посилення уваги до таких напрямів роботи, як психологічне супроводження екстремальних службових ситуацій та надання невідкладної психологічної допомоги. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід здійснення психологічного супроводження певних аспектів діяльності поліцейських. Визначено, що екстремальні службові ситуації стосуються насамперед психологічних аспектів організації професійної кооперації з іншими службами; підвищення комунікативної компетентності поліцейського в процесі професійної взаємодії з громадянами в ситуаціях гострого конфлікту; визначення ступеня застосування легітимізованої агресії під час виконання службових завдань; навчання алгоритмів і сценаріїв прийняття рішень в умовах невизначеності. Розроблено рекомендації з удосконалення змісту та методів психологічного супроводження правоохоронців у практичних підрозділах. Обґрунтовано зміст підготовки поліцейських-консультантів у межах реалізації програми «Рівний – Рівному». Наукова новизна статті полягає в систематизації знань про психологічне супроводження професійної діяльності правоохоронців, висвітлення специфіки його основних напрямів в умовах воєнного стану. Практична значущість представлена визначенням змісту й методів удосконалення психологічного супроводження професійної діяльності правоохоронців.

Ключові слова: правоохоронна діяльність; психологічне супроводження; екстремальна службова ситуація; прийняття рішень; невідкладна психологічна допомога.

Планування розслідування кримінальних правопорушень у системі організації розслідування: тактико-психологічний аспект

Тетяна ЛЕЛЮК — 2024-01-18

Анотація. Розслідуванню кримінальних правопорушень, як і кримінальному судочинству загалом, властивий організаційний, плановий принцип. Метою статті є висвітлення тактико-психологічних аспектів планування розслідування кримінальних правопорушень у системі організації розслідування. Основу методологічного інструментарію становлять загальнонаукові та спеціальні методи, які є засобами наукового дослідження, а також наукові праці іноземних й українських авторів, які прямо чи опосередковано здійснювали дослідження питань, що стосуються визначення поняття та змісту планування розслідування в системі організації розслідування кримінальних правопорушень, його тактико-психологічних засад. Систематизовано наукові погляди щодо поняття «планування» та його основних ознак. Виокремлено основні принципи планування розслідування кримінальних правопорушень. Акцентовано на невід’ємності використання принципу взаємодії під час складання плану розслідування. Класифіковано рівні планування розслідування за територіальним принципом. Обґрунтовано важливість використання слідчим (детективом, дізнавачем) у процесі планування розслідування навичок і знань психології, оскільки на його ефективність впливатимуть професійні й творчі вміння, які становитимуть сукупність тактико-психологічних засад. Наукова новизна публікації полягає в характеристиці й виокремленні тактико-психологічних засад планування розслідування, що становлять ґрунтовані на знаннях криміналістичної тактики і психології слідчої діяльності сукупність прийомів, використовуваних у процесі планування розслідування кримінальних правопорушень.

Ключові слова: організація розслідування; планування; план розслідування; криміналістична тактика; психологія; тактико-психологічні засади; слідчий; дізнавач; детектив.

Психодіагностичне вивчення особистісних якостей курсантів – майбутніх поліцейських

Дар’я ХЛУД — 2024-01-18

Анотація. Наведено результати проведеного психодіагностичного вивчення особистісних якостей і типологічних особливостей курсантів першого курсу закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Метою статті є визначення індивідуально-психологічних особливостей і психологічних типів курсантів першого курсу для подальшого врахування їх у процесі навчання та організації службової діяльності. Емпіричну базу дослідження (n=30) становили курсанти першого курсу, які почали навчання в період воєнного стану. Було використано такі методики дослідження: психогеометричний тест С. Деллінгера (в адаптації А. А. Алексєєва, Л. О. Громової); «Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур» К. Маховера. За результатами проведеного психодіагностичного вивчення встановлено, що спочатку курсанти переважно обирають фігуру коло, а на третьому й останньому місцях у виборах відсутні «чисті» фігури, коли якійсь фігурі надають перевагу. Статистично не визначено переваг у домінуючому виборі певної геометричної фігури курсантами обох статей. Здебільшого курсанти чоловічої статі належать до психологічних типів «відповідальний виконавець» (33 %) і «тривожно-сумнівний» (27 %). Серед курсанток переважають «тривожно-сумнівний» (40 %) та «інтуїтивний» (20 %) типи особистості. Виявлено статистичні відмінності переваги «тривожно-сумнівного» типу в курсанток (φ*=1,87; р=0,03). Серед респондентів обох статей не виявлено індивідуально-типологічних особливостей, які описано психологічними типами «емотивний» та «емоційно нечутливий». Сформульовано припущення про здатність респондентів до емпатії стосовно до інших, але зі збереженням власної енергії, не витрачаючи багато сил на співпереживання та співчуття. За результатами дослідження встановлено, що курсантам переважно притаманні такі риси, як комунікабельність, цілеспрямованість, відповідальність, вимогливість до себе та інших. Вони мають різноманітні здібності, орієнтовані на опанування основ високого професіоналізму, схильні до послідовного мислення, є високочутливими, потребують підтримки та підбадьорювання. Курсантки здебільшого нетерпимі до безладу, вразливі й чутливі, здатні швидко переключатися з однієї діяльності на іншу, схильні виявляти турботу про інших, орієнтовані на відповідальне виконання своїх обов’язків. Курсантам не притаманні консервативність і креативність.

Ключові слова: індивідуально-типологічні особливості; особистісні якості; курсанти; психологічні типи; психогеометрія.

Аналіз психологічних аспектів конструктивної діяльності працівників експертної служби

Валерія БОНДАРЕНКО-БЕРЕГОВИЧ — 2024-01-18

Анотація. Статтю присвячено аналізу психологічних аспектів конструктивної діяльності працівників експертних служб з акцентом на ключових аспектах, які визначають ефективність і якість їхньої професійної роботи. Актуальність публікації обумовлена потребою в аналізі аспектів конструктивної діяльності судового експерта. У сучасному судовому контексті, де справедливість та об’єктивність рішень відіграють критичну роль, усвідомлення психологічних особливостей судових експертів стає надзвичайно важливим. Метою цього дослідження є глибокий аналіз психологічних факторів, які впливають на спроможність судових експертів об’єктивно оцінювати матеріали, які надані для проведення дослідження та прийняття науково обґрунтованих рішень у межах судової експертизи. Детально розглянуто психологічні процеси, які виникають під час судової експертизи та позначаються на якості судових висновків. Результати теоретичного дослідження надають глибоке розуміння психологічних процесів, які позначаються на роботі експертних служб. Дослідження ґрунтується на теоретичному аналізі психологічних аспектів судової роботи, що охоплює розгляд психологічних процесів, які зумовлюють об’єктивність і конструктивність судових експертів. Використано теоретичні методи аналізу й синтезу. Результати аналізу відображають важливі аспекти психологічних особливостей судових експертів, їх вплив на конструктивну діяльність і способи підвищення якості висновків. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі внутрішніх психологічних процесів судових експертів, спрямованих на досягнення об’єктивності та конструктивності в їхній роботі. Дослідження виявляє значущі аспекти, які позначаються на прийнятті експертами рішень і можуть покращити професійну діяльність судових експертів. Практична значущість полягає в можливості використання отриманих знань для підвищення рівня психологічної готовності працівників експертних служб до викликів професійної діяльності. Результати цього дослідження можуть слугувати основою для подальших емпіричних досліджень і розроблення практичних програм підвищення професійної ефективності експертів у контексті їхньої психологічної підготовки.

Ключові слова: судово-експертна діяльність; судовий експерт; судова експертиза; психологічний аспект; конструктивна діяльність; професійна компетентність експерта; відповідальність.

Особистісні трансформації в психології: диференціація понятійного апарату дослідження

Маріанна БУДАНОВА — 2024-01-18

Анотація. Метою статті є теоретичне вивчення крізь призму психологічного знання понятійного апарату дослідження сутності й динаміки трансформації особистості. Визначено, що в предметному полі психології проблема трансформації є недостатньо вивченою та доволі дискусійною. Аналіз поняття трансформації обумовлений його інтегративним, міждисциплінарним характером, складністю змісту й багатогранним виміром. Узагальнення наявних досліджень у контексті вітчизняної психології дає змогу констатувати, що переважну їх кількість присвячено проблематиці трансформацій особистості як наслідків подолання різного виду криз, у них процес трансформації асоціюється з процесом саморозвитку особистості. У наявних дослідженнях проблему саморозвитку розглядають переважно в еволюційному напрямі руху змін особистості, що передбачає спрямування людини до самовдосконалення та культивування власних потенцій. Визначено, що ототожнювання трансформації виключно із саморозвитком не є виваженим, оскільки розвиток особистості може відбуватися в інволюційному напрямі та супроводжуватися негативними змінами в її змістовному компоненті. Можна стверджувати, що більшість зарубіжних науковців термін «трансформація» ототожнюють зі змінами властивостей і рис та переважно пов’язують їх із класичною п’ятифакторною (шестифакторною) моделлю особистості. Відповідно до цього, риси особистості можуть змінюватися впродовж життя, що обумовлює іманентну особистісну індивідуалізацію.

Ключові слова: трансформація особистості; особистісні зміни; розвиток особистості; саморозвиток; динаміка трансформацій особистості.

Когнітивно-поведінкова психотерапія як напрям у корекції поведінкових девіацій

Ярослав ГАЛИЧ — 2024-01-18

Анотація. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення особливостей психотерапевтичного напряму в роботі з особистостями, що мають девіантні та делінквентні вияви. Методологічну основу статті становлять наукові концепції проведення психотерапевтичних інтервенцій. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Розглянуто основні типи й особливості вияву поведінкових девіацій, серед яких визначено делінквентну та адиктивну поведінку. Серед ключових завдань психотерапії виокремлено проведення функціонального поведінкового аналізу, зміну уявлень про себе, корекцію дезадаптивних форм поведінки й ірраціональних установок і розвиток компетентності в соціальному функціонуванні. Схарактеризовано найпоширеніші методи психотерапії, що охоплюють усі три площини змін на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях. Окреслено такі компоненти психотерапії, як діагностика й оцінка, розроблення індивідуалізованого плану інтервенцій, психотерапевтичні сесії, розвиток конструктивних навичок, підтримка та контроль. Проаналізовано сутність основних концептуальних положень поведінкової психотерапії. Розглянуто різні підходи до психотерапії девіантної поведінки та вибір конкретного методу відповідно до типу поведінкового порушення, індивідуальних особливостей особистості та інших факторів. Наукова новизна статті полягає в систематизації та узагальненні результатів досліджень щодо можливостей упровадження психотерапевтичного напряму, а саме когнітивно-поведінкової психотерапії в роботі з особистостями, які мають девіантні та делінквентні вияви. У процесі дослідження встановлено, що проведення психотерапевтичних сесій у контексті когнітивно-поведінкової психотерапії сприяє реадаптації осіб, які мають девіації.

Ключові слова: психотерапія; девіація; ресоціалізація; девіантна поведінка; делінквентна поведінка.

Тактичні прийоми допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею: криміналістична та психологічна характеристики

Світлана ГРЕЧАНА — 2024-01-18

Анотація. У науковій статті розглянуто тактичні засади проведення слідчої (розшукової) дії, регламентованої ст. 225 КПК України, – допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею, увагу зосереджено на її особливостях. Ідеться про об’єкт процесуального й тактичного впливу – свідка, потерпілого, а також особу, стосовно якої уповноважений орган прийняв рішення про обмін як військовополоненого. Особливими є і суб’єкт, який реалізує процесуальні й тактичні завдання, – слідчий суддя, а також психологічний механізм реалізації тактичних прийомів. Мета статті – схарактеризувати тактичні прийми допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею крізь призму криміналістичного та психологічного аспектів. У процесі дослідження використано як загальнонаукові, так і спеціально-правові методи: порівняльно-правовий, системно-структурний та метод системного аналізу. Схарактеризовано тактичні прийоми, які застосовує слідчий суддя в процесі безпосереднього проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним. З’ясовано, що слідчий суддя обирає тактику допиту залежно від таких чинників: а) ситуації допиту (первинний чи повторний; конфліктна чи безконфліктна; наявність психологічного контакту); б) характеристики допитуваного: процесуального становища допитуваного та його зацікавленості в досягненні мети кримінального провадження; психологічної характеристики допитуваного; індивідуальних рис допитуваного відповідно до медичних, особистих, психологічних особливостей відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України (вік (особа похилого віку чи малолітня), стан здоров’я (наявність тяжкої хвороби), життєві обставини (виїзд на постійне місце проживання за кордон, участь у бойових діях з подолання збройної агресії Російської Федерації, постраждала особа внаслідок злочинів агресії чи воєнних злочинів, наявний стан стресу, що позначається на повноті й достовірності показань, тощо); в) характеристики зібраної інформації в кримінальному провадженні щодо доказування обставин події розслідуваного кримінального правопорушення відповідно до змісту клопотання слідчого, погодженого прокурором. Зауважено, що тактика допиту ґрунтується на тактичному прийомі. Під час допиту особи під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчий суддя реалізує різні тактичні прийоми залежно від ситуації, яка складається під час кримінального провадження. Спільним для тактичних прийомів є їх психологічне підґрунтя, що втілюється у психологічному механізмі реалізації.

Ключові слова: тактика; тактичний прийом; слідча (розшукова) дія; психологічний виплив; отримання показань.

Особливості впливу психоемоційних станів на формування девіантної поведінки підлітків і вчинення дрібного хуліганства

Ганна ДІДЕНКО — 2024-01-18

Анотація. Актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення особливостей психоемоційних станів підлітків як чинника формування в них девіантної поведінки та вчинення дрібного хуліганства. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей впливу окремих психоемоційних станів, що формують девіантну поведінку підлітків, як основної детермінанти вчинення дрібного хуліганства. Завданням дослідження є виокремлення конкретних видів психоемоційних станів сучасних підлітків, визначення їхнього впливу на формування девіантної поведінки, а також дослідження чинників, що спричиняють агресивні та конфліктні моделі поведінки серед підлітків і вчинення дрібного хуліганства. Методологічне підґрунтя дослідження становлять теоретичні засади психологічної науки про людські емоції (К. Ізард), біхевіористична теорія формування особистості (Д. Уотсон, Б. Скіннер) і концепція психосоціального розвитку, на основі яких було визначено закономірності впливу соціальних факторів на формування негативних емоцій у підлітків як детермінанти девіантної поведінки. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній визначено основні психоемоційні стани, які негативно позначаються на їхній поведінці. Виокремлено роль психоемоційних станів підлітків як внутрішнього чинника формування девіантної поведінки. Узагальнено основні психоемоційні фактори, що впливають на формування негативних емоцій, зокрема агресії, що є причиною конфліктної поведінки підлітків як основної детермінанти вчинення дрібного хуліганства. Встановлено, що такі психоемоційні стани, як тривожність, стрес, соціальні страхи, можуть бути чинниками акумулювання негативних емоцій у підлітків, які своєю чергою є основними причинами формування девіантної поведінки.

Ключові слова: підліток; девіантна поведінка; агресія; правопорушення; соціум; формування поведінки; дрібне хуліганство.

Особливості ґендерно обумовленої взаємодії поліцейських у професійному середовищі

Яна КОМІРЧА — 2024-01-18

Анотація. Досягнення ґендерної рівності неможливе без гармонізації ґендерних відносин на рівні груп і міжособистісних стосунків. Поліція, демонструючи позитивну маскулінність, має відігравати значну роль у трансформації ґендерних стереотипів, побудові рівноправних взаємин у професійному середовищі. Метою дослідження є вивчення особливостей ґендерно обумовленої взаємодії поліцейських із колегами та колежанками. Методологічною основою дослідження є ґендерний підхід, орієнтований на втілення ідеї рівності людей незалежно від їх статевої приналежності, а також ґендерна теорія, згідно з якою «природні» відмінності між статями мають не біологічну, а соціальну основу. Досягненню мети дослідження сприяло використання структурно-логічного методу, методів емпіричного психологічного дослідження (тестування), порівняльного аналізу. Емпіричну базу дослідження становили результати психодіагностичного вивчення поліцейських Національної поліції України (n=150). Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній описано особливості ґендерної взаємодії поліцейських залежно від їх ґендерної ідентичності. Встановлено, що поліцейські використовують в основному конструктивні стратегії та партнерські типи ґендерної взаємодії. Водночас поведінкові патерни ґендерної взаємодії поліцейських із колегами та колежанками відрізняються. Ділові й інтерперсональні взаємини жінок-поліцейських із колегами тяжіють до безконкурентних. Ґендерна взаємодія з колегами жінок-поліцейських і чоловіків-поліцейських, ґендерна ідентичність яких фемінна, вирізняється низьким рівнем негативної забарвленості. Такою самою є ґендерна взаємодія з колежанками поліцейських, ґендерна ідентичність яких фемінна або маскулінна. Чоловіки-поліцейські з фемінною ґендерною ідентичністю та жінки-поліцейські з маскулінною ґендерною ідентичністю обирають формально-рольове міжособистісне спілкування з колегами/колежанками своєї статі. Партнерсько-професійний та партнерсько-соціальний типи взаємодії найбільше виражені в поліцейських з андрогінною ґендерною ідентичністю, а конфліктність – помірно виражена. Аргументовано необхідність проведення заходів професійно-психологічної підготовки поліцейських, спрямованих на інтенсифікацію та поглиблення партнерсько-професійної взаємодії між гомогенними та гетерогенними групами, підтримку сформованої партнерсько-соціальної ґендерної взаємодії поліцейських із різною ґендерною ідентичністю.

Ключові слова: поліцейські; ґендерні відносини; ґендерна ідентичність.

Психологічні засади профілактичних заходів протидії дитячому жебрацтву

Ірина МАКСИМІВ — 2024-01-18

Анотація. Стаття присвячена проблемі детермінації дитячого жебрацтва й окресленню можливих шляхів його превенції. Доведено, що система державного врегулювання питання подолання дитячого жебрацтва в Україні є малоефективною через збереження формалізованого підходу держави до проблемних категорій дітей і підлітків, брак фінансування та неготовність громадськості до сприйняття жебрацтва як проблеми українського суспільства. Аргументовано, що необхідним є глибоке систематичне вивчення причин схильності дітей до жебрацтва та правове регулювання суспільних відносин у сфері сім’ї, організації виховання, освіти та дозвілля, охорони здоров’я, соціального забезпечення, забезпечення громадської безпеки й інших суспільних відносин. Стверджується, що врегулювати весь комплекс проблем, які стосуються профілактики жебрацтва серед дітей, лише заходами законодавчого рівня, неможливо. Прийняття державних програм, у яких визначено механізми ліквідації таких проблем дитинства, як жебрацтво, безпритульність, бездоглядність, – це перший крок у системі загальної профілактики делінквентності дітей. Діапазон шляхів і методів профілактики та боротьби з дитячим жебрацтвом в умовах сьогодення є доволі широким, проте результати залишаються невтішними. Причину такої ситуації вбачаємо в існуванні визначеного розриву між прийнятими на різних державних рівнях рішеннями та практикою їх реалізації.

Ключові слова: дитяче жебрацтво; девіантна поведінка; профілактика дитячого жебрацтва; безпритульність; бездоглядність.

Розпізнавання та розуміння базових емоцій як складові емоційної обізнаності курсантів

Людмила ЗАХАРЕНКО — 2024-01-18

Анотація. Висвітлено результати емпіричного дослідження емоційної обізнаності курсантів-першокурсників. Проаналізовано їхні вміння розпізнавати базові емоції людини за мімічними виявами, розуміти й правильно інтерпретувати власні емоції та емоцій інших людей. Метою статті є емпіричне вивчення емоційної обізнаності курсантів. Методологію дослідження становлять сучасні наукові уявлення про фізіологічну основу емоцій та їхню диференціацію. Використано методи емпіричного психологічного дослідження (тестування, анкетування), порівняльного аналізу, структурно-логічний метод. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проведено вивчення особливостей емоційної обізнаності курсантів на початку професійного навчання. Встановлено, що рівень емоційної обізнаності курсантів-першокурсників недостатній, оскільки вони цілком не усвідомлюють і не розуміють емоції, які переживають, не завжди можуть їх інтерпретувати. Вони відчувають складнощі під час розпізнавання та вербалізації базових емоцій за їх мімічними виявами. Курсанти менше впевнені у власній здатності розуміти свої та чужі емоції, на відміну від працівників Національної поліції України та цивільних осіб, старших за віком. Курсанти, як і студенти юридичних вишів, поліцейські та цивільні особи не розпізнали емоцію «зневага» серед інших базових емоцій. Найбільш упізнаваною базовою емоцією є «радість», яку курсанти розпізнавали частіше за студентів юридичних вишів, поліцейських, цивільних осіб. Однак емоція «гнів» є більш упізнаваною, а емоція «здивування» – менш упізнаваною здобувачами вищої освіти, ніж поліцейськими. Здобувачі вищої освіти та поліцейські частіше не впізнавали емоцію «сум», яка є протилежною радості, порівняно із цивільними особами. Обґрунтовано висновок щодо необхідності розвитку емоційної обізнаності курсантів.

Ключові слова: емоції; емоційна обізнаність; профайлінг; курсанти; студенти; психічний стан; міміка.

Психологічні особливості переживання бойової психотравми комбатантами

Юрій ПІДЛІСНИЙ — 2024-01-18

Анотація. Метою статті є вивчення психологічних особливостей переживання бойової психотравми комбатантами. Методологічну основу дослідження становлять наукові концепції вивчення бойової психотравми військовослужбовців і можливих варіацій психічних розладів після її отримання. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Розглянуто низку теоретичних положень щодо трактування понятійного апарату дослідження (психотравма, бойовий стрес, гострий травматичний розлад, посттравматичний розлад тощо). Висвітлено особливості перебігу гострого травматичного розладу та посттравматичного розладу, окреслено притаманні їм ознаки. Схарактеризовано детермінанти виникнення гострого травматичного та посттравматичного розладів. Доведено, що для здійснення ефективної індивідуальної професійно-психологічної підготовки військовослужбовців до потенційної бойової травматизації важливо орієнтуватися на профіль особистості, яка має підвищений ризик виникнення посттравматичного стресового розладу та гострого стресового розладу. Наукова новизна статті полягає в узагальненні теоретичних засад розгляду проблеми переживання бойової психотравми військовослужбовцями. У висновках визначено, що збереження психічного здоров’я комбатантів обумовлює необхідність розмежування наслідків їх бойової психотравматизації з метою реалізації індивідуального підходу здійснення психологічної допомоги після перебування в екстремальних умовах воєнного конфлікту.

Ключові слова: бойовий стрес; психотравма; гострий стресовий розлад; посттравматичний стресовий розлад; чинники психотравми.

Психологічні аспекти застосування тактичних прийомів допиту під час розслідування технології злочинного збагачення

Віталій ПІСНИЙ — 2024-01-18

Анотація. У статті проаналізовано комплекси тактичних прийомів різного рівня, спрямовані на подолання конфліктної ситуації допиту під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного службовою особою у вигляді неправомірної вигоди. Актуальність дослідження в сучасних умовах пов’язана з міжнародними нормами й стандартами, які актуалізують необхідність застосування ефективних і достатніх методів розслідування окресленого виду технології злочинного збагачення. Мета статті полягає в здійсненні теоретико-прикладного аналізу тактичних прийомів емоційного та логічного впливу на допитувану особу з метою одержання від неї правдивих показань. Методологію дослідження визначає низка методів формальної логіки та спеціально-правових методів, зокрема: порівняльно-правовий, системно-структурний, метод системного аналізу. Методологічний інструментарій обрано відповідно до зазначеної мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Наукова новизна полягає в спрямованому та доцільному відборі наукових і практичних публікацій за темою дослідження, їх аналізі, що сприяє подальшій роботі з формування тактики проведення слідчих (розшукових) дій та подолання конфліктності слідчої ситуації. Практична значущість дослідження зумовлена формуванням комплексу тактичних прийомів допиту під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного службовою особою у вигляді неправомірної вигоди.

Ключові слова: психологічний вплив; тактика; подолання конфліктної ситуації; корупційні правопорушення.

Організаційно-тактичні та психологічні основи використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану

Андрій СИНОВЕРСЬКИЙ — 2024-01-18

Анотація. Унаслідок ситуації, що склалася в нашій державі, гостро постала проблема розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану, оскільки ця діяльність набула нових небезпечних форм і виявів. Зазначене зумовлює необхідність здійснення постійного вдосконалення вже наявних у криміналістичній науці методик розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами. Важливим є формування організаційних, тактико-психологічних, техніко-криміналістичних основ розслідування цієї категорії кримінальних правопорушень на всіх його етапах, зокрема й на етапі використання спеціальних знань. Мета статті – висвітлити організаційно-тактичні та психологічні основи використання спеціальних знань у кримінальних правопорушеннях, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану. Наукова новизна статті полягає у виокремленні організаційних, тактичних і психологічних аспектів використання спеціальних знань у кримінальних правопорушеннях, вчинених організованими злочинними групами, з огляду на специфічну обстановку їх вчинення – в умовах воєнного стану. Класифіковано спеціалістів, яких залучали слідчі в процесі розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану, залежно від найпоширеніших серед злочинних угруповань сфер. Виокремлено основні організаційні й тактико-психологічні заходи, які використовує слідчий у процесі проведення слідчих (розшукових) дій із залученням спеціаліста.

Ключові слова: розслідування; організована злочинна група; воєнний стан; спеціальні знання; тактико-психологічні заходи; судова експертиза; спеціаліст; експерт.

Психологічна та криміналістична характеристика неповнолітнього потерпілого з вадами психофізичного розвитку, травмованого наслідками війни

Анастасія СУВОРОВА — 2024-01-18

Анотація. Наукова стаття присвячена поглибленому вивченню питань, пов’язаних із психологічною та криміналістичною характеристикою неповнолітнього потерпілого з вадами психофізичного розвитку, травмованого наслідками війни. Актуальність наукового доробку зумовлена травматичними подіями війни, що впливають на психічний і фізичний стан здоров’я дитини. Наукові напрацювання, висвітлені в цій статті, слугуватимуть підґрунтям для подальших наукових досліджень. Метою статті є дослідження особливостей психологічної та криміналістичної характеристики неповнолітнього потерпілого, який набув психічних і/або фізичних розладів здоров’я внаслідок злочинних дій російських окупантів. Під час дослідження використано систему загальнонаукових і спеціальних методів. Діалектичний метод сприяв висвітленню питань, пов’язаних з об’єктом дослідження в контексті поєднання практичних і теоретичних положень. Історико-правовий метод слугував розкриттю змісту основних понять дослідження. Такі методи формальної логіки, як аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, використано з метою детального дослідження психологічної та криміналістичної характеристики неповнолітнього потерпілого з вадами психофізичного розвитку, травмованого наслідками війни. Наукова новизна полягає в розкритті актуальних і проблемних питань, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів досудового розслідування з урахуванням трагічних наслідків, спричинених країною-агресором стосовно українських дітей. Сформульовано комплекс рекомендацій щодо використання аспектів психологічної та криміналістичної характеристики неповнолітнього потерпілого, який унаслідок збройного російського вторгнення отримав травми, що спричинили патологічні зміни його психічного та фізичного здоров’я. Обґрунтовано необхідність обов’язкового врахування під час психолого-криміналістичного дослідження неповнолітнього вказаної категорії його фізичних, психічних, індивідуальних особливостей, пережитої події, ступеня наслідків травмування, соціальної адаптивності тощо. З огляду на те, що від початку повномасштабного російського збройного вторгнення на територію України діти щодня наражаються на психологічне та фізичне насилля з боку окупантів (фізичні знущання, катування, ґвалтування, незаконні утримання, депортація тощо), пріоритетним аспектом держави повинна бути їх захищеність і цілковита безпека. Однак в умовах сьогодення чимало з них не отримують належного захисту й допомоги через неможливість держави вчинити дії, спрямовані на їх визволення з тимчасово окупованих територій. Водночас постійне перебування під психологічним і юридичним тиском російських агресорів провокує різного роду патологічні відхилення психічного та фізичного здоров’я дитини. Аналіз і поглиблене вивчення психологічної та криміналістичної характеристики неповнолітнього потерпілого з вадами психофізичного розвитку, травмованого наслідками війни, слід здійснювати у взаємозв’язку з напрямами науки, що досліджують психологічні процеси людини, стан здоров’я та її поведінку. Такий комплексний аналіз особи неповнолітнього потерпілого сприятиме успішному виконанню організаційно-тактичних дій слідчим під час досудового розслідування.

Ключові слова: кримінальне провадження; неповнолітня особа; вади психофізичного розвитку; війна; психологічна характеристика; криміналістична характеристика.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, пов’язаного з одержанням неправомірної вигоди, форма вини, мотив і мета як визначальні обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні

Валентин ШМІТЬКО — 2024-01-18

Анотація. Наукову статтю присвячено комплексному дослідженню винуватості обвинуваченого у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, пов’язаного з одержанням неправомірної вигоди, вини, мотиву та мети як визначальних обставин, що підлягають доказуванню в зазначеному кримінальному провадженні. У роботі висвітлено основні напрями сучасних наукових пошуків, опрацьовано низку наукових праць українських й іноземних вчених у царині наук кримінального права, кримінального процесу, криміналістики та юридичної психології. Актуальність дослідження кореспондується з недостатністю наукової розробленості окресленої проблематики та потребою в подальших наукових розвідках, адже визначення переліку конкретних обставин, які підлягають встановленню під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень, має не тільки наукове, а й практичне значення для ефективного досягнення стороною обвинувачення завдань кримінального провадження. Практичний аспект полягає також у тому, що зазначена діяльність не лише забезпечить повноту й об’єктивність дослідження події кримінального правопорушення, встановлення винуватості особи, а є підґрунтям досудового розслідування загалом. Основні результати дослідження та наукова новизна полягають в обґрунтуванні того, що вивчення природи, психологічного та юридичного значення умислу, мотивів і мети вчинення зазначеної категорії кримінальних правопорушень сприяє повному й об’єктивному встановленню всіх фактичних обставин під час досудового розслідування, а також є запорукою ефективного доказування вини, надання належної, правильної правової кваліфікації та розмежування суміжних складів кримінальних правопорушень, забезпечення подальшої індивідуалізації покарання судом. З огляду на специфіку предмета й мети дослідження, методологічний інструментарій у науковій статті репрезентовано системою філософських, загальнонаукових і спеціальних методів для забезпечення комплексного вивчення предмета дослідження та формування на цій підставі авторських висновків.

Ключові слова: корупційні кримінальні правопорушення; розслідування; доказування; обставини, що підлягають доказуванню; винуватість, форма вини, мотив, мета; психологічні характеристики суб’єктивної сторони.