Психологічна характеристика юридично релевантних емоційних станів
Анотація
Метою написання статті є висвітлення однієї з найактуальніших проблем психології загалом і юридичної психології зокрема – проблеми психологічної характеристики емоційних станів особистості, що мають юридичне значення. Методологія. Провідним методом дослідження є теоретичний аналіз наукових джерел за цією темою. Наукова новизна. У статті визначено, що емоційні стани особистості набувають найважливішого значення в межах проведення судово-експертних досліджень. На підставі теоретичного аналізу визначено основні підходи до класифікації юридично релевантних емоційних станів. Встановлено важливість для юридичної психології таких емоційних станів, як афект, стрес, посттравматичний стресовий стан і фрустрація. Розмежовано поняття біологічного та психологічного стресу. Здійснено теоретичний аналіз посттравматичного стресового розладу як такого, що має юридичне значення. На підставі робіт знаних дослідників встановлено чинники, які ускладнюють перебіг посттравматичного стресового розладу, визначено критерії його діагностування. Проаналізовано поняття афективного стану. Здійснено порівняльну характеристику підготовчої стадії, стадії вибуху та завершальної стадії фізіологічного, кумулятивного, патологічного й аномального афекту (афекту в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння). Досліджено стан фрустрації. Визначено, що фрустрація має тісний зв’язок з агресією та може призводити до дезорганізації поведінки. З’ясовано основні варіанти поведінки особистості, яка перебуває в стані фрустрації. Висновки. Встановлено, що найбільш дослідженим юридично релевантним емоційним станом є стан афекту, причому інші юридично важливі емоційні стани, зокрема кризові стани, конфліктні стани, пристрасть, є недостатньо вивченими з позицій юридичної психології, що становить перспективу подальших досліджень.
Ключові слова: емоційний стан; стрес; посттравматичний стрес; афект; фрустрація; судово-психологічна експертиза.
Завантаження
Переглядів анотації: 237 Завантажень PDF: 568
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
