Психологічні засади влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
Анотація
Метою статті є визначення психологічних засад влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав. Методологічний інструментарій представлено сукупністю загальнонаукових і психологічних принципів, а також теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) методів. Теоретичним підґрунтям дослідження є роботи провідних вітчизняних й іноземних учених – психологів, юристів, політологів, соціологів. Наукова новизна статті полягає в тому, що в межах цієї наукової розвідки вперше у психологічній науці визначено психологічні засади влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав. Встановлено, що під час вирішення питання про місце проживання дітей у разі позбавлення одного з них батьківських прав вирішальне значення повинен мати висновок судово-психологічної експертизи. Обґрунтовано, що, визначаючи можливість передання дитини тому з батьків, хто не позбавлений батьківських прав, суд має з’ясувати моральні якості цього з батьків, прихильність дитини до нього, матеріально-побутові й сімейні умови другого з батьків, а якщо він має іншу сім’ю, то потрібно з’ясувати моральні якості дружини (чоловіка) і з огляду на це вирішити питання про передання дитини на виховання того з батьків, хто не позбавлений батьківських прав. Висновки. На підставі здійсненого дослідження визначено, що психологічні засади влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, – це основні чинники, які мають впливати на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, що спрямовані на сприяння адаптації дитини в новій сім’ї, створення позитивного психологічного клімату й умов розвитку відповідно до індивідуальних потреб дитини, позбавленої батьківського піклування.
Ключові слова: дитина; мати; батько; батьки; батьківство; материнство; соціальний супровід; психологічні засади; влаштування дитини.
Завантаження
Посилання
Гражданский процесс : учебник / [Е. А. Борисова, С. А. Иванова, Е. В. Кудрявцева и др.] ; под ред. М. К. Треушникова. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Городец, 2006. 784 с.
Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України ; за заг. ред. Ю. С. Червоного. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 504 с.
Еникеев М. И. Юридическая психология : учебник. СПб. : Питер, 2004. 223 с.
Губерт Ю. Г. Формування державної політики щодо захисту прав дітей-сиріт в період незалежності України. Scientific Journal «ScienceRise». 2015. № 6/1 (11). С. 89–93. doi: https://doi.org/10.15587/2313-8416.2015.44453.
Клименко Н. І. Судова експертологія : курс лекцій. Київ : Ін Юре, 2007. 528 с.
Коченов М. М. Судебно-психологическая экспертиза. М. : Моск. ун-т, 1977. 57 с.
Конвенція про права дитини : міжнар. док. від 20 листоп. 1989 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнар. док. від 4 листоп. 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
Лис В. В. Управління сферою запобігання соціальному сирітству в Україні у контексті впровадження принципів деінституалізації. Ефективність державного управління. 2019. Вип. 4 (61). Ч. 1. С. 123–136. doi: https://doi.org/10.33990/2070-4011.61.2019.198506.
Нор В. Т. Вибрані праці. Харків : Право, 2015. 784 с.
Про затвердження порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом
прав дитини : постанова Кабінету Міністрів України від 24 верес. 2008 р. № 866 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF.
Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 лип. 2017 р. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/162658_znachennya-rshennya-spl-u-sprav-ms-proti-ukrani-dlya-pravozastosovcho-praktiki.
Сегеда О. О. Психологічна експертиза сімейних проблем. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 2011. Вип. 41. С. 196–204. (Серія «Психологія»).
Шнейдер Л. Б. Семейная психология : учеб. пособие. М. : Акад. проект ; Екатеринбург : Деловая кн., 2006. 768 с.
Сімейний кодекс України : Закон України від 10 січ. 2002 р. № 2947-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua /laws/show/2947-14/print.
Столярчук О. А. Психологія сучасної сім’ї : навч. посіб. Кременчук : Щербатих О. В., 2015. 136 с.
Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.
Удовенко Ю. М. Розвиток наставництва для дітей-сиріт в Україні: концептуальні та методологічні засади. Психологічний журнал. 2019. № 5. Вип. 12. С. 263–279. doi: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.12.
Ярмолинська І. В. Сучасні тенденції розвитку наукового знання щодо механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 3.
С. 138–142. doi: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2019.3.138.
Про охорону дитинства : Закон України від 26 квіт. 2001 р. № 2402-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2402-14/print.
Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13 січ. 2005 р. № 2342-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2342-15/print.
Переглядів анотації: 221 Завантажень PDF: 374
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
