Роль і місце методу верифікації під час слідчого експерименту
Анотація
Наукова стаття присвячена висвітленню актуальних питань, що виникають у практичних слідчих підрозділах Національної поліції України під час верифікації даних про подію кримінального правопорушення в процесі проведення слідчого експерименту на стадії досудового розслідування. У слідчій практиці прийоми верифікації не застосовують у повному обсязі, що призводить до недоцільної лінії поведінки слідчого під час збирання, дослідження та використання доказової інформації в процесі проведення слідчого експерименту. Метою дослідження є отримання наукових висновків щодо верифікації даних про подію злочину під час проведення слідчого експерименту на стадії досудового розслідування, а також надання обґрунтованих пропозицій з удосконалення тактичних прийомів верифікації під час слідчого експерименту та практики їх застосування. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод, що сприяв розумінню об’єкта дослідження в контексті поєднання потреб науки і практики; методи формальної логіки дало змогу детальніше усвідомити тактичні прийоми верифікації під час слідчого експерименту; порівняльно-правовий метод використано під час аналізу норм матеріального й процесуального права, наукових категорій, визначень і підходів; історико-правовий метод – для висвітлення змісту основних понять: «слідчий експеримент», «тактика слідчих (розшукових) дій», «верифікація» на підставі наукових поглядів і положень чинного законодавства; системно-структурний метод – для окреслення проблемних питань під час верифікації даних про подію злочину в процесі експерименту; метод системного аналізу – для комплексного узагальнення особливостей тактики слідчих (розшукових) дій. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор удосконалив: розуміння структури верифікації даних про подію кримінального правопорушення і тактики слідчої (розшукової) дії відповідно до стадій підготовки, робочої стадії, стадії фіксації ходу і результатів, оцінки отриманих результатів у кримінальному провадженні; криміналістичні рекомендації щодо застосовування технічних засобів фіксування кримінального провадження за умов слідчих ситуацій, пов’язаних із висновками верифікації свідчень про достовірність або недостовірність інформації злочинної події, що сталася; дістали подальшого розвитку тактичні прийоми, що застосовують на робочій стадії верифікації даних про злочин під час проведення слідчого експерименту, а також криміналістичні рекомендації щодо проведення верифікації даних під час слідчої (розшукової) дії – слідчого експерименту. Висновки. Під час розслідування кримінального провадження постає необхідність верифікації даних про кримінальне правопорушення, з’ясування реальної можливості певної події в умовах конкретної слідчої ситуації.
До верифікації даних про подію злочину та психологічних особливостей слідчого експерименту належать: 1) індивідуальна здатність особи до сприйняття і запам’ятовування обставин, за яких відбулася подія; 2) просторова орієнтація особи; 3) психологічний стан особи, що дає показання, місця події, на якому вона повторно присутня.
Ключові слова: верифікація; слідчий експеримент; слідча (розшукова) дія; етапи слідчої (розшукової) дії; психічний стан; кримінальне провадження.
Завантаження
Посилання
Белкин А. Р. Особенности производства следственного эксперимента, проверки показания на месте и опознания в ходе предварительного следствия. Криміналіст першодрукований. 2010. № 1. С. 27–34.
Фрідман І. Я., Откідач Г. М. Використання знань фахівців у кримінальному процесі. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2001. С. 119–123
Гусаченко Є. О. Актуальні проблеми використання спеціальних знань при проведенні слідчого експерименту. Актуальні питання теорії і практики криміналістичної науки : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 23 січ. 2015 р.). Київ, 2015. С. 259–261.
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Котюк І. І. Теорія судового пізнання : монографія. Київ : Київ. ун-т, 2006. 435 с.
Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Кунтій А. І. Тактика слідчого експерименту під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 4. С. 393–396. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0390/2019.4.108.
Медведєв В. С. Юридико-психологічний зміст та особливості діяльності слідчого Національної поліції України. Юридична психологія. 2019. № 3. Т. 2. С. 5–9. doi: https://doi.org/10.32840/2663-6026.2019.3-2.1.
Негребецький В. Криміналістична реконструкція, як тактичний прийом слідчого експерименту. Підприємство, господарство і право. 2019. № 6. С. 317–321. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2019.6.59.
Образцов В. А., Богомолова С. Н. Криминалистическая психология. М. : Юнити-Дана ; Закон и право, 2002. 448 с.
Осипенко І. П. Фіксація невербальної інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій. Актуальні проблеми юридичної науки та практики. 2016. № 1 (2). С. 46–50.
Шепітько В. Ю. Відтворення обстановки і обставин події: сутність, зміст, тактика. Слідча практика України. 2009. Вип. 7. С. 7–14.
Тарасюк С. М. Співвідношення конституційних прав та невтручання в приватне життя та недоторканість права власності при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 3. Т. 2. С. 215–221. doi: https://doi.org/10.32844/2618-1258.2019.3-2.35.
Цільмак О. М. Основні завдання слідчого для верифікації показань. Криміналістика та судова експертиза. 2018. Вип. 64. С. 200–209. doi: https://doi.org/10.33994.
Удовенко Ж. В. Значення засад кримінального провадження в забезпеченні невтручання у приватне життя громадян. Paradigm of Knowledge. 2019. № 5 (37). doi: 10.26886/2520-7474.5(37)2019.5.
Ващук О. П. Використання невербальної інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій. Правова держава. 2017. Вип. 25. С. 140–148.
Ващук О. П. Практичне застосування верифікації даних під час проведення слідчих (розшукових) дій. Юридичний вісник. 2018. Вип. 1. С. 66–70.
Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18 груд. 2019 р. Справа № 266/3910/19. Провадження
№ 1-кп/264/543/2019. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86514741.
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лют. 2020 р. Справа № 345/3432/19. Провадження № 1-кп/345/90/2020. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87662797.
Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 лют. 2020 р. Справа № 505/3156/19. Провадження № 1-кп/505/190/2020р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87898302.
Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 січ. 2020 р. Справа № 568/784/17. Провадження № 1-кп/565/38/20. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86808099.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 січ. 2020 р. Справа № 759/17745/19. Провадження
№ 1-кп/759/389/20. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87268159.
Переглядів анотації: 258 Завантажень PDF: 543
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
