Картка професійно важливих умінь поліцейських відділень превентивної комунікації
Анотація
У наукових джерелах окреслено низку професійно важливих умінь переговорника. Однак у наукових дослідженнях недостатньо висвітлено зміст груп професійно важливих умінь, які необхідні поліцейським відділів (групи) превентивної комунікації. Методологія: у досліджені використано загальнонаукові методи, авторську анкету, математичні методи. Мета дослідження – розробити Картку професійно важливих умінь поліцейських відділень (груп) превентивної комунікації. Для її досягнення було поставлено такі завдання: 1) встановити перелік професійно важливих умінь, яких бракує поліцейським відділень (груп) превентивної комунікації; 2) обґрунтувати й розробити Картку професійно важливих умінь поліцейських відділень (груп) превентивної комунікації, які необхідні для ефективності здійснення переговорної діяльності. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор уперше розробив Картку груп професійно важливих умінь, які мають бути притаманні поліцейським відділень (груп) превентивної комунікації. Висновки. Акцентовано, що результати наукового дослідження висвітлюють проблему підготовки фахівців для здійснення переговорної діяльності. Необхідність у чіткому визначенні професійно важливих характеристик, які обумовлюють і детермінують ефективне й продуктивне проведення переговорної діяльності в екстремальних протиправних ситуаціях. Запропонована автором Картка груп професійно важливих умінь, які повинні бути притаманні поліцейським відділень (груп) превентивної комунікації, сприятиме розробленню навчально-методичного забезпечення для підготовки фахівців у галузі переговорної діяльності. Перспективами подальших розвідок є систематизація та класифікація професійно важливих якостей поліцейських відділень (груп) превентивної комунікації.
Ключові слова: переговорна діяльність; поліцейський; професійно важливі уміння; переговорник; відділення (групи) превентивної комунікації.
Завантаження
Посилання
Chmielecki M. Active listening skills in crisis negotiations. Przedsiębiorczość i Zarządzanie. 2013. Vol. 14. No. 1.
P. 13–22.
Про запровадження в територіальних органах і підрозділах Національної поліції постійно діючих робочих груп поліцейських з питань комунікації з організаторами та учасниками масових заходів : доручення Національної поліції України від 31 лип. 2017 р. № 8246/01/20-2017.
Greenstone J. L. The Twenty-Five Most Serious Errors Made by Police Hostage and Crisis Negotiators. Journal of Police Crisis Negotiations. 2007. Vol. 7. Issue 2. P. 107–116. doi: 10.1300/J173v07n02_06.
Grubb A. R., Brown S. J., Hall P., Bowen E. The self-perceived successful hostage and crisis negotiator profile: a qualitative assessment of negotiator competencies. Police Practice and Research. 2019. Vol. 20. Issue 4.
P. 321–342. doi: https://doi.org/10.1080/15614263.2017.1419131.
Knowles G. J. Social psychological dynamics of hostage negotiation: forensic psychology, suicide intervention, police intelligence/counterintelligence, and tactical entry. Journal of Criminal Psychology. 2016. Vol. 6. No. 1. P. 16–27. doi: https://doi.org/10.1108/JCP-01-2016-0001.
Matusitz J. Interpersonal Communication Perspectives in Hostage Negotiation. Journal of Applied Security Research. 2013. Vol. 8. Issue 1. P. 24–37. doi: https://doi.org/10.1080/15332586.2011.523300.
Цільмак О. М. Професіогенез компетентності фахівців кримінальної міліції: теорія та практика : монографія. Одеса : РВВ ОДУВС, 2011. 432 с.
Про Національну поліцію України : Закон України від 2 черв. 2015 р. № 580-VIII. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/580-19.
Переглядів анотації: 191 Завантажень PDF: 172
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
