Психолого-комунікативні конструкти поведінки патрульного поліцейського в професійній діяльності

Анотація

Мета. Розглянуто та проаналізовано визначення поняття комунікативної компетентності як умови ефективної професійної діяльності патрульних поліцейських. Методологія. Здійснено аналіз наукових підходів вітчизняних та іноземних дослідників щодо вивчення комунікативних конструктів поведінки патрульних. Визначено складові комунікативної компетентності та їх роль у діяльності працівника патрульної поліції: знання у сфері психології особистості, групи, спілкування; уміння та навички спілкування; корекція і розвиток установок, необхідних для успішного спілкування; здатність адекватно та повно сприймати й оцінювати себе та інших, а також взаємини, що виникають між людьми; корекція та розвиток системи стосунків. Комунікативна компетентність інтерпретується як складна інтегративна професійно важлива якість особистості, яка виявляється в здатності та готовності встановлювати, підтримувати й розвивати ефективну міжособистісну взаємодію в різноманітних ситуаціях професійного спілкування. Зазначено основні чинники, які детермінують розвиток і підвищують рівень професійної компетентності, від якого залежить перебіг та результат комунікативного процесу, а, отже, й успішність професійних завдань. Наукова новизна. З’ясовано, що комунікативна компетентність патрульних поліцейських Національної поліції України – це сукупність знань, умінь і навичок, завдяки яким людина може конструктивно спілкуватися та взаємодіяти в будь-яких життєвих ситуаціях, з різними типами особистостей, опираючись на набутий досвід і культуру спілкування. Висновки. Обґрунтовано специфіку професійної діяльності патрульних поліцейських, важливе значення комунікативної компетентності в їхній професійній діяльності, готовності та здатності до ефективного спілкування з громадянами в повсякденному житті й екстремальних ситуаціях.

Ключові слова: професійна компетентність; комунікативна компетентність; комунікативна культура; патрульні поліцейські.