Актуальні психологічні проблеми управління персоналом сучасної поліцейської організації
Анотація
Метою дослідження є актуалізація аспектів професійної діяльності керівників органів поліції з огляду на нові підходи в управлінні персоналом правоохоронних органів. Методологічною основою статті є теоретичний аналіз організаційно-психологічних проблем управлінської діяльності керівників Національної поліції України. З огляду на це окреслено прикладні напрями їх розв’язання в органах і підрозділах Національної поліції. Зазначено, що нові умови діяльності висувають нові, підвищені вимоги до менеджерів, істотно змінюючи роль керівника. У сучасних умовах виняткового значення набуває професійна компетентність персоналу щодо виконання завдань забезпечення правопорядку та протидії злочинності, розуміння сутності поставлених завдань. Варто зазначити й про такі особливості сучасного управління поліцейською організацією, що надають можливість організовувати й згуртовувати колектив підрозділу, налаштувати кожного на досягнення поставлених завдань. Констатовано, що в найзагальнішому значенні поняття «управління персоналом» охоплює сукупність організаційних заходів, спрямованих на оптимальне кількісне та якісне формування персоналу й повне використання його можливостей у процесі службової діяльності (політика добору працівників, мотиваційні аспекти, розвиток кар’єри, лідерство в колективі, підготовка та перепідготовка працівників, управління конфліктами тощо). Наукова новизна. Визначається в організації процесу управління персоналом в органах поліції, що полягає в ідеальному конструюванні практики кадрового управління, розробці теорії, стратегії, техніки, способів і засобів управління персоналом; раціоналізації, глибокому критичному осмисленні практичного управління людьми та його орієнтації на вимоги економічної та соціальної ефективності; спонуканні керівників до зміни моделей, техніки, стилю, способів і засобів керівництва робітниками на основі альтернатив, пропонованих теоретичними засадами провідних наук і галузей знань. В умовах сучасної системи поліціювання виокремлено актуальні психологічні проблеми управління персоналом організації: професійна компетентність сучасного управлінця; співвідношення керівництва та лідерства; прорахунки взаємодії (зовнішня та внутрішня); ступінь згуртованості команди й надійність персоналу тощо. Наведено вимоги до професійної компетентності сучасних керівників органів (підрозділів) Національної поліції. Окреслено коло проблемних позицій з огляду на сучасний персональний склад управлінської ланки, а саме: не всі призначені керівники територіальних органів поліції здатні згуртувати навколо себе персонал; рішення приймають нераціонально або свідомо ухиляються від цього процесу, насамперед, щодо складних і нетипових ситуацій; публічні виступи, співпраця та налагодження партнерської взаємодії з громадськістю є поодинокими випадками, що часто підтверджують сюжети в засобах масової інформації. Висновки. Перелік психологічних проблем в управлінській діяльності керівників органів поліції детермінується окремими об’єктивними факторами, притаманними системі управління. Виокремлено три групи організаційно-психологічних засад сучасного управління персоналом: використання креативних підходів щодо організації та здійснення управлінської діяльності керівником; урахування мотиваційних чинників щодо стимулювання діяльності персоналу; гнучкий контроль за ефективністю поліцейської діяльності. Загалом управлінська діяльність керівника органів Національної поліції першочергово має бути спрямована на оптимальне обрання психологічно обґрунтованого та практично виправданого інструментарію когнітивно-комунікативної взаємодії для реалізації службових завдань.
Ключові слова: управління персоналом; управлінська діяльність керівника; психологічні проблеми; поліцейська організація; система управління; компетентність.
Завантаження
Переглядів анотації: 205 Завантажень PDF: 194
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.