Чинники девіантної поведінки підлітків з позицій різних психотерапевтичних підходів
Анотація
Метою статті є висвітлення чинників девіантної поведінки з позицій різних психотерапевтичних підходів. Методологічний інструментарій становить загальна теорія соціальних відхилень, що ґрунтується як на диференціації, так і на інтеграції наявних знань у різних галузях. Визначено сутність девіантної поведінки як соціально значущої поведінки особистості, що відхиляється від соціальних норм і не відповідає загальноприйнятим у соціумі стандартам поведінки. Описано вияви девіантної поведінки, що стають поширеними в сучасних умовах, зокрема комунікативні девіації, що притаманні соціальним мережам. Проаналізовано різні психотерапевтичні напрями роботи з девіаціями. Наукова новизна статті полягає у висвітленні основних концепцій психотерапії з різноманітними видами пояснення чинників і механізмів девіантної поведінки. Висновки статті полягають в обґрунтуванні створення інтегративної психотерапевтичної моделі для розуміння причин і корекції такої поведінки. Визначено, що з позицій психодинамічного підходу доцільним є вивчення історії життя клієнта, виявлення внутрішнього конфлікту антисоціальних глибинних інстинктів з моральними установками особистості, що призводить до утворення комплексу неповноцінності. З позицій поведінкової психотерапії девіантну поведінку розглядають як результат неправильного научіння, що може бути усунена так само, як була набута. Метою когнітивно-поведінкової терапії є досягнення особистісного оздоровлення клієнта з девіантною поведінкою шляхом руйнування дисфункційних схем і пов’язаних із ними станів свідомості, усвідомлення та відокремлення хворобливих часток від здорової особистості, що спрямовано на позитивні зміни в різних сферах життя людини. Окреслено перспективу подальших досліджень у цій галузі, що полягає в розробленні психокорекційних програм відповідно до різних видів девіантної поведінки.
Ключові слова: девіантна поведінка; комунікативні девіації; кіберагресія; психотерапевтичні підходи; психокорекція; інтегративні моделі психотерапії.
Завантаження
Посилання
Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М. : Прогресс, 1995. 296 с.
Александров А. А. Психотерапия : учеб. пособие. СПб.: Питер, 2004. 480 с.
Карпинский К. В. Психологическая коррекция смысловой регуляции жизненного пути девиантной личности : монография. Гродно : ГрГУ, 2002. 139 с.
Kulikova T. I., Maliy D. V. The correlation between a passion for computer games and the school performance of younger schoolchildren. Psychology in Russia: State of the Art. 2015. No. 8 (3). P. 124–136. doi: 10.11621/pir.2015.0310.
Молчанов С. В., Алмазова О. В., Поскребышева Н. Н. Когнитивные способы переработки социальной информации из Интернет-сети в подростковом возрасте. Национальный психологический журнал. 2018. № 3 (31). С. 57–68. doi: 10.11621/npj.2018.0306.
Молчанов С. В., Алмазова О. В., Войскунский А. Е., Поскребышева Н. Н. Роль личностных особенностей подростков в переработке социальной информации в интернет-коммуникации. Национальный психологический журнал. 2018. № 4 (32). С. 3–15. doi: 10.11621/npj.2018.04001.
Молчанов С. В., Войскунский А. Е., Маркина О. С., Бородина А. С. Особенности когнитивной переработки социальной информации подростками с разным уровнем морального развития. Национальный психологический журнал. 2019. № 4 (36). С. 3–11. doi: 10.11621/npj.2019.0401.
Романчук О. І. Схема-терапія: модель роботи з часткою «зранена внутрішня дитина» в осіб, які зазнали хронічного скривдження та занедбання в дитинстві. Вестник Ассоциации психиатров Украины. 2013. № 4. С. 27–34.
Солдатова Г. У., Рассказова Е. И., Чигарькова С. В. Виды киберагрессии: опыт подростков и молодежи. Национальный психологический журнал. 2020. № 2 (38). С. 3–20. doi: 10.11621/npj.2020.0201.
Struk A. A., Carrier, J. S., Cheyne J. A., Danckert J. A Short Boredom Proneness Scale: Development and psychometric properties. Assessment. 2017. No. 24 (3). P. 346–359. doi: 10.1177/1073191115609996.
Vodanovich S., Watt J. Self-report measures of boredom: An updated review of the literature. The Journal of Psychology Interdisciplinary and Applied. 2015. No. 150 (2). P. 1–33. doi: 10.1080/00223980.2015.1074531.
Wachs S., Wright M. Associations between bystanders and perpetrators of online hate: The moderating role of toxic online disinhibition. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2018. No. 15 (9). P. 2030. doi: 10.3390/ijerph15092030.
Wachs S., Wright M. F. The Moderation of Toxic Online Disinhibition and Sex on the Relationship between Online Hate Victimization and Perpetration. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking. 2019. No. 22 (5). P. 300–306. doi: 10.1089/cyber.2018.0551.
Wright M., Wachs S. Adolescents’ Cyber Victimization: The Influence of Technologies, Gender, and Gender Stereotype Traits. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. No. 17 (4). P. 1293. doi: 10.3390/ijerph17041293.
Zimmerman A. G., Ybarra G. J. Online aggression: The influences of anonymity and social modeling. Psychology of Popular Media Culture. 2016. No. 5 (2). P. 181–193. doi: 10.1037/ppm0000038.
Золотарева А. А. Диагностика предрасположенности к скуке: адаптация русскоязычной версии BPS-SR. Национальный психологический журнал. 2020. № 1 (37). С. 40–49. doi: 10.11621/npj.2020.0104.
Zych I., Ortega-Ruiz R., Marín-López I. Cyberbullying: a systematic review of research, its prevalence and assessment issues in Spanish studies. Psicologia Educativa. 2016. No. 22. P. 5–18. doi: 10.1016/j.pse.2016.03.002.
Переглядів анотації: 872 Завантажень PDF: 394
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
