Чинники легітимізованої агресії в професійній діяльності поліцейських
Анотація
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю комплексного вивчення особистості правоохоронця відповідно до вимог професійної діяльності в сучасних умовах. Метою дослідження є визначення чинників легітимізованої агресії в професійній діяльності поліцейських. Методологія аналізу проблеми. У науковому дослідженні використано комплекс методів, що охоплює теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та інтерпретація літературних джерел і теоретичних підходів з обраної проблематики), емпіричні (опитування, тестування), математико-статистичні методи. Для обробки емпіричних даних застосовано метод кількісного аналізу (кореляційний аналіз). Методичне забезпечення психодіагностичного дослідження здійснено з використанням авторської анкети «Агресія в діяльності поліцейського», опитувальника агресивності Басcа-Дарки, опитувальника РСК Джуліана Роттера. Результати дослідження. Сутність легітимізованої агресії полягає в прийнятності та виправданості різних форм агресивної поведінки шляхом атрибуції суспільно схвалюваного (легітимного) статусу. За результатами анкетування можна зробити висновок, що, вияв агресії в діяльності працівника поліції, з одного боку, не є прийнятним, а з іншого – допускається/легітимізується залежно від конкретної ситуації. Завдяки проведенню кореляційного аналізу виявлено зв’язок екстернального локусу контролю з непрямою формою агресії. Це свідчить про те, що поліцейські, які мають зовнішній локус контролю та перекладають відповідальність за успіхи й невдачі свого життя на зовнішні обставини, здатні спрямовувати агресію обхідним шляхом, зокрема виявляти агресію щодо іншої особи або ж не спрямовувати її ні на кого. Дослідження легітимізованої агресії в професійній діяльності поліцейських потребує комплексного підходу, адже вирішальне значення в цьому процесі має особливість професії поліцейського, представники якої перебувають під впливом підвищеної ймовірності зіткнення з агресією інших людей або необхідності самим учиняти агресивні дії. Перспективою подальших досліджень є аналіз інших діагностичних методик, які застосовувались у межах наукового дослідження задля з’ясування передумов легітимного прояву агресивної поведінки працівників поліції та створення рекомендацій щодо запобігання перевищення службових обов’язків. Наукова новизна. У науковому дослідженні: 1) уточнено зміст поняття «легітимізована агресія»; 2) емпірично вивчено чинники легітимізованої агресії в діяльності поліцейських; 3) виявлено зв’язок між показниками методик за допомогою кореляційного аналізу. Практична значущість представлена у визначенні шляхів формування уявлень майбутніх правоохоронців про легітимізовану агресію в процесі професійної підготовки.
Ключові слова: агресія; агресивна поведінка; легітимізована агресія; поліцейський; Національна поліція.
Завантаження
Посилання
Buss D. M. Human aggression in evolutionary psychological perspective. Clinical Psychology Review. 1997. Vol. 17. No. 6. P. 605–619. DOI: https://doi.org/10.1016/S0272-7358(97)00037-8.
Качмар О. В. Агресія як соціальний феномен. Нова парадигма. 2014. Вип. 125. С. 197–205. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nopa_2014_125_22.
Білаш А. М. Специфіка легітимізованої агресії у дівчат і хлопців старшокласників. Особистість, суспільство, закон: психологічні проблеми та шляхи їх розв’язання : тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 30 берез. 2017 р.). Харків, 2017. С. 16–18.
Гриб Н. Профілактика деструктивної агресивності у військовослужбовців. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2018. № 4. С. 38–41. (Серія «Соціальна робота»). DOI: https://doi.org/10.17721/2616-7786.2018/4.
Чеверикина Е. А., Фатина М. Л. Агрессивность как составляющая феноменов психологического насилия и психотерроризма. LJournal. 2017. С. 30–34. DOI: 10.18411/lj31-07-2017-11.
Лісовенко А. Ф., Долінська Л. В. Специфіка ворожості й агресивності осіб, схильних до переживання заздрощів за різним типом. Юридична психологія. 2020. № 1. С. 31–39. DOI: https://doi.org/10.33270/03202601.31.
Медведєв В. С. Особистість слідчого як проблема юридичної психології. Право і безпека. 2019. № 1 (72). С. 97–103. DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2019.1.13.
Гуменюк Л. Й., Сулятицький І. В. Психологія професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ : навч. посіб. Львів : ЛьвДУВС, 2011. 648 с.
Шубіна Н. Упровадження в національне законодавство позитивного зарубіжного досвіду застосування поліцейського піклування. Підприємство, господарство і право. 2020. № 10. С. 194–198. DOI: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.10.32.
Цільмак О. М. Еталонний психологічний профіль вольових якостей слідчого. Юридична психологія. 2020. № 1 (26). С. 55–61. DOI: https://doi.org/10.33270/03202601.55.
Шевченко Л. О., Шломін О. Ю. Професійно-особистісні якості працівників підрозділів превентивної діяльності національної поліції на різних етапах професійного становлення. Рsychological journal. 2019. № 10. С. 143–155. DOI: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.10.
Пасько О. М. Структурні компоненти готовності слідчого до професійної діяльності. Юридична психологія. 2020. № 1 (26). С. 70–76. DOI: https://doi.org/10.33270/03202601.70.
Поканевич О. А. Аспекти формування психологічної готовності пожежних-рятувальників до екстремального виду діяльності. Psychological journal. 2019. № 7. С. 122–129. DOI: http://doi.org/10.31108/3.2019.3.2.8.
Котляр Ю. В. Визначення норм виконання психодіагностичної методики Басса-Дарки для категорії працівників. Наука і правоохорона. 2015. № 2. С. 235–242.
Rotter, J. B. Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement. Psychological Monographs: General and Applied. 1966. No. 80 (1). P. 1–28. DOI: https://doi.org/10.1037/h0092976.
Ситнік С. В. Конфліктна поведінка у осіб з різним локусом контролю. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2021. № 4. С. 65–71. DOI: https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.13.
Переглядів анотації: 160 Завантажень PDF: 348
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.