Механізм адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх: психологічні аспекти

Анотація

Стаття присвячена висвітленню механізму адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх крізь призму їх психологічних особливостей. На підставі аналізу законодавства України й теоретичних праць сформульовано вимоги до елементів механізму адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх. Метою статті є аналіз проблем ефективності адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх з погляду юриспруденції та психології. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Фундаментальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання правової дійсності. Визначальними методами наукового дослідження є група логічних методів (індукція та дедукція, аналогія), порівняльно-правовий, системно-структурний. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні потреби застосувати під час законодавчих ініціатив і в освітньо-пізнавальному середовищі підходи, орієнтовані на вікові й індивідуальні особливості неповнолітніх. Висновки. Встановлено, що правове регулювання прав і свобод неповнолітніх – це цілеспрямоване впорядкування поведінки неповнолітніх у сфері виконавчої влади завдяки всій сукупності адміністративно-правових засобів з метою забезпечення та гарантування їхніх прав і свобод. У межах механізму адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх, з огляду на вікову психологію, виокремлено певні категорії: неповнолітні, безпритульні неповнолітні, неповнолітні з особливими потребами. У контексті зазначеної характеристики правового регулювання запропоновано систему адміністративно-правових актів щодо забезпечення прав і свобод неповнолітніх у сфері виконавчої влади, відповідно до таких груп, залежно від регулювання питань: 1) участі неповнолітніх у державному управлінні (отримання необхідної інформації та документів у встановленій формі, створення дитячих і молодіжних громадських організацій); 2) одержання допомоги від відповідних компетентних органів й організацій (право на медичну допомогу, право на освіту, право на отримання паспорта, безкоштовне користування соціальними благами, користування транспортом); 3) захисту й відновлення їхніх прав і свобод (в адміністративному та судовому порядку). Зауважено, що правосвідомість – вагомий чинник, що позначається на механізмі адміністративно-правового регулювання прав і свобод неповнолітніх. Вона відображає внутрішні характеристики, які залежать і від зовнішніх умов (сімейні традиції, безпритульність, наявність особливих потреб), реалізується в механізмі нормативно-правового регулювання.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання; механізм; права і свободи; неповнолітні; психологічні аспекти; правосвідомість.