Передумови легітимного вияву агресії в професійній діяльності поліцейських
Анотація
Анотація. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення особистості правоохоронця відповідно до вимог професійної діяльності в сучасних умовах. У науковому дослідженні використано комплекс методів, зокрема теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та інтерпретація літературних джерел і теоретичних підходів з обраної проблематики), емпіричні (опитування, тестування), математикостатистичні. Для обробки емпіричних даних застосовано метод кількісного аналізу (кореляційний аналіз). Методичне забезпечення психодіагностичного дослідження здійснено за допомогою таких методик: авторська анкета «Агресія в діяльності поліцейського»; «Опитувальник агресивності» Басcа–Дарки; «Опитувальник РСК» Дж. Роттера; опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» В. І. Моросанової; опитувальник рівня легітимізації агресії «ЛА-44»; методика «Hand-test» Е. Вагнера. Згідно з результатами дослідження, легітимізовану агресію в професійній діяльності поліцейських визначено в прийнятності та виправданості різних форм агресивної поведінки шляхом атрибуції суспільно схвалюваного (легітимного) статусу. За результатами дослідження сформульовано висновок, що ставлення до вияву агресії в діяльності працівника поліції неоднозначне, водночас є неприйнятним і набуває легітимного статусу залежно від ситуації. Причинами вияву агресії можуть бути висловлювання на адресу поліцейського, які принижують його честь і гідність, відчуття несправедливості й складнощі саморегуляції поліцейського в критичних ситуаціях. Агресія є виправданою (легітимізується) в службовій діяльності, зокрема в ситуаціях, коли чинять агресивні дії щодо поліцейського та здійснюють непокору його законним вимогам. За допомогою кореляційного аналізу виявлено передумови легітимного вияву агресії правоохоронцями. Поліцейські, які мають високий рівень агресивності, можуть вдаватися до схвалення різних форм агресії, надаючи їм легітимного статусу. Домінування зовнішнього локусу контролю негативно позначається на усвідомленій саморегуляції поліцейського, самостійності, гнучкості й адекватності реакцій поліцейських, що може перешкоджати досягненню мети та ефективності виконання службових обов’язків через надмірний, неконтрольований вияв агресії. Перспективою подальших досліджень є розроблення рекомендацій щодо запобігання перевищенню службових обов’язків. У науковому дослідженні: 1) емпірично вивчено передумови легітимного вияву агресії в діяльності поліцейських; 2) виявлено зв’язок між показниками методик за допомогою кореляційного аналізу. Практична значущість полягає у визначенні шляхів формування уявлень майбутніх правоохоронців про легітимізовану агресію в процесі професійної підготовки
Ключові слова: правоохоронець; агресивна поведінка; рівень агресивності; Національна поліція України; саморегуляція поведінки; небезпека; конфлікт; індекс агресивності
Завантаження
Посилання
Білаш А. М. Cпецифіка легітимізованої агресії у дівчат- і хлопців-старшокласників. Особистість, суспільство, закон: психологічні проблеми та шляхи їх розв’язання : тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 30 берез. 2017 р.) Харків, 2017. С. 16–18.
Гриб Н. Профілактика деструктивної агресивності у військовослужбовців. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2018. № 4. С. 38–41. (Серія «Соціальна робота»). doi: 10.17721/2616-7786.2018/4
Гуменюк Л. Й., Сулятицький І. В. Психологія професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ : навч. посіб. Львів : ЛьвДУВС, 2011. 648 с.
Котляр Ю. В. Визначення норм виконання психодіагностичної методики Басса-Дарки для категорії працівників. Наука і правоохорона. 2015. № 2. С. 235–242.
Кудерміна О. Психологічні особливості професійного спілкування суб’єктів правоохоронної діяльності. Проблеми сучасної психології. 2019. № 12. С. 538–547. doi: 10.32626/2227-6246.2011-12.%25p
Литвин В. В. Комунікація поліцейського патрульної поліції. Юридична психологія. 2019. № 2 (25). С. 93–99. doi: 10.33270/03192502.93
Медведєв В. С. Особистість слідчого як проблема юридичної психології. Право і безпека. 2019. № 1 (72). С. 97–103. doi: 10.32631/pb.2019.1.13
Morosanova V. I. Self-regulation and personality. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2013. Vol. 86. P. 452–457. doi: 10.1016/j.sbspro.2013.08.596
Morosanova V. I., Fomina T. G. Self-regulation as a Mediator in the Relationship between Anxiety and Academic Examination Performance. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2017. Vol. 237. P. 1066-1070. doi: 10.1016/j.sbspro.2017.02.156
Охріменко І., Мартенко О. Психологічні детермінанти формування іміджу поліцейського. Юридична психологія. 2021. № 2 (29). С. 20–28. doi: 10.33270/03212902.20
Романенко О. В. Формування навичок медіації в майбутніх правоохоронців. Юридична психологія. 2022 № 2 (31). С. 106–112. doi: 10.33270/03223102.106
Rotter, J. B. Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement. Psychological Monographs: General and Applied. 1966. No. 80 (1). P. 1–28. doi: 10.1037/h0092976
Шевченко Л. О., Шломін О. Ю. Професійно-особистісні якості працівників підрозділів превентивної діяльності національної поліції на різних етапах професійного становлення. Рsychological journal. 2019. № 10. С. 143–155. doi: 10.31108/1.2019.5.10
Ситнік С. В. Конфліктна поведінка у осіб з різним локусом контролю Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2021. № 4. С. 65–71. doi: 10.32782/psy-visnyk/2021.4.13
Цільмак О. М. Еталонний психологічний профіль вольових якостей слідчого. Юридична психологія. 2020. № 1. С. 55–61. doi: 10.33270/03202601.55
Переглядів анотації: 96 Завантажень PDF: 125
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.