Когнітивно-поведінкова психотерапія як напрям у корекції поведінкових девіацій
Анотація
Анотація. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення особливостей психотерапевтичного напряму в роботі з особистостями, що мають девіантні та делінквентні вияви. Методологічну основу статті становлять наукові концепції проведення психотерапевтичних інтервенцій. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Розглянуто основні типи й особливості вияву поведінкових девіацій, серед яких визначено делінквентну та адиктивну поведінку. Серед ключових завдань психотерапії виокремлено проведення функціонального поведінкового аналізу, зміну уявлень про себе, корекцію дезадаптивних форм поведінки й ірраціональних установок і розвиток компетентності в соціальному функціонуванні. Схарактеризовано найпоширеніші методи психотерапії, що охоплюють усі три площини змін на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях. Окреслено такі компоненти психотерапії, як діагностика й оцінка, розроблення індивідуалізованого плану інтервенцій, психотерапевтичні сесії, розвиток конструктивних навичок, підтримка та контроль. Проаналізовано сутність основних концептуальних положень поведінкової психотерапії. Розглянуто різні підходи до психотерапії девіантної поведінки та вибір конкретного методу відповідно до типу поведінкового порушення, індивідуальних особливостей особистості та інших факторів. Наукова новизна статті полягає в систематизації та узагальненні результатів досліджень щодо можливостей упровадження психотерапевтичного напряму, а саме когнітивно-поведінкової психотерапії в роботі з особистостями, які мають девіантні та делінквентні вияви. У процесі дослідження встановлено, що проведення психотерапевтичних сесій у контексті когнітивно-поведінкової психотерапії сприяє реадаптації осіб, які мають девіації.
Ключові слова: психотерапія; девіація; ресоціалізація; девіантна поведінка; делінквентна поведінка.
Завантаження
Посилання
American Psychological Association. (2013). Recognition of psychotherapy effectiveness. Psychotherapy, 50(1), 102-109. doi: 10.1037/a0030276.
Blynova, O., Babatina, S., Dudka, T., & Odintsova, A. (2018). Sociocultural and psychological vectors of personality development. Kherson: Vyshemerskyi, V.S.
Craighead, W.E., & Craighead, L.W. (2003). Behavioral and Cognitive‐Behavioral Psychotherapy: Handbook of Psychology (pp. 279-299). doi: 10.1002/0471264385.wei0811.
Fay, J. (2016). Psychotherapy and Global Transformation. Psychotherapy and Politics International, 14(2), 76-83. doi: 10.1002/ppi.1378.
German, R.E., & DeRubeis, R.J. (2016). Cognitive-Behavioral Psychotherapy. Encyclopedia of Mental Health (pp. 297-306). doi: 10.1016/b978-0-12-397045-9.00018-5
Humphrey, J.A., & Schmalleger, F. (2021). Theories of Deviant Behavior: II : Contemporary Perspectives. Deviant Behavior (pp. 33-48). SAGE Publications. doi: 10.4135/9781544394947.n3.
Drigas, A., Mitsea, E., & Skianis, C. (2022). Subliminal training techniques for cognitive, emotional and behavioural balance. the role of emerging technologies. Technium social sciences journal, 33,
-186. doi: 10.47577/tssj.v33i1.6881.
Katzenelbogen, S. (1958). The scope of psychotherapy. Analyzing Psychotherapy (pp. 40-41). doi: 10.1037/14422-005.
Khrystuk, O. (2014). Psychology of deviant behavior. Lviv: LvDUVS.
Kurova, A.V., & Kriukova, M.A. (2019). General Psychology. Odesa: Feniks. doi: 10.32837/11300.14363.
Lashyn, O., & Halych, Y. (2022). Toxicomania as a type deviant behavior. Ûridična psihologìâ, 31(2), 25-34. doi: 10.33270/03223102.25.
Manilov, I. (2019). Basic principles of psychotherapeutic work with deviants. Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/19596198.pdf.
Mushkevych, M.I. (2017). Basics of psychotherapy (3rd ed.). Lutsk: Vazha-Druk.
Nezu, C.M., Martell, C.R., & Nezu, A.M. (2013). Assessment in Cognitive and Behavioral Psychology. Specialty Competencies in Cognitive and Behavioral Psychology (pp. 65-79). doi: 10.1093/med:psych/9780195382327.003.0004.
Norcross, J.C. (2005). A Primer on Psychotherapy Integration. J.C. Norcross, M.R. Goldfried (Eds). Handbook of Psychotherapy Integration (2 edn). New York. doi: 10.1093/med:psych/ 9780195165791.003.00013.
Prorok, N., Tsarenko, L., & Boiko, S. (2021). Adaptatsiia, dezadaptatsiia, rozlady adaptatsii: pytannia terminolohii. Hraal nauky (pp. 373-381). doi: 10.36074/grail-of-science.22.10.2021.66.
Rhonda, G. (2008). Insight in Psychotherapy. Psychotherapy Research, 18(3), 363-364. doi: 10.1080/10503300701442019.
Roberson, C., & Garrido, E.A. (2015). What Is Deviant Behavior? Deviant Behavior (1st ed., pp. 21-50). Routledge. doi: 10.1201/b18450-5.
Rocheleau, G.C., & Chavez, J.M. (2014). Guilt by Association: The Relationship between Deviant Peers and Deviant Labels. Deviant Behaviorm, 36(3), 167-186. doi: 10.1080/01639625.2014.923275.
Shynkarenko, I., Mina, R., & Lukomska, A. (2022). Addictive (dependent) behavior as a form of deviant behavior. Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 6(6), 560-566. doi: 10.31733/2078-3566-2021-6-560-566.
Spitalnick, J., Cukor J., Difede, Jo., Rizzo, A., Rothbaum, B., (2009). Emerging treatments for PTSD. Clinical psychology review, 29(8), 715-726. doi: 10.1016/j.cpr.2009.09.001.
Stanton, N.A., Hedge, A., Brookhuis, K., Salas, E., Hendrick, H.W. (Es.). (2004). Behavioral and Cognitive Methods: Handbook of Human Factors and Ergonomics Methods (1st Edition, pp. 300-309). CRC Press. doi: 10.1201/9780203489925-38.
Struk, A.A., Carrier, J.S., Cheyne, J.A., & Danckert, J. (2017). A Short Boredom Proneness Scale: Development and psychometric properties. Assessment, 24(3), 346-359. doi: 10.1177/1073191115609996.
Tkach, B.M. (2015). Deviant behavior: an evolutionary and psychological approach. Actual problems of psychology, 11(13), 284-294.
Vodanovich, S., & Watt, J. (2015). Self-report measures of boredom: An updated review of the literature. The Journal of Psychology Interdisciplinary and Applied, 150(2), 1-33. doi: 10.1080/00223980.2015.1074531.
Wachs, S., & Wright, M. (2018). Associations between bystanders and perpetrators of online hate: The moderating role of toxic online disinhibition. International Journal of Environmental Research and Public Health, 15(9), 2030. doi: 10.3390/ijerph15092030.
Wright, M., & Wachs, S. (2020). Adolescents' Cyber Victimization: The Influence of Technologies, Gender, and Gender Stereotype Traits. International Journal of Environmental Research and Public Health, 17(4), 1293. doi: 10.3390/ijerph17041293.
Zimmerman, A.G., & Ybarra, G.J. (2016). Online aggression: The influences of anonymity and social modeling. Psychology of Popular Media Culture, 5(2), 181-193. doi: 10.1037/ppm0000038.
del Río Olvera, F.J., Rodríguez-Mora, Á., Senín-Calderón, C., & Rodríguez-Testal, J.F. (2022). The first session is the one that counts: An exploratory study of therapeutic alliance. Frontiers in Psychology, 13. doi: 10.3389/fpsyg.2022.1016963
Переглядів анотації: 30 Завантажень PDF: 72
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
