Характеристика психологічної детермінації феномену корупції
Ключові слова:
корупція, соціальне зло, антикорупційні інституції, психологічна детермінація, корупційна злочинність, протидія корупції
Анотація
Висвітлено особливості феномену корупції в українському суспільстві крізь призму психологічної детермінації, на тлі її історико-світового розвитку. Проаналізовано сучасне сприйняття суспільством цього явища як проблеми на рівні держави та як «норми», інструментарію заміщення неефективних механізмів, що повинні виконувати певні державні функції. Увагу акцентовано на нових антикорупційних інституціях. Використано статистичні дані досліджень для встановлення корупційного рівня «інфікованості» в різних сферах суспільного життя різних регіонів України. Запропоновано новітні шляхи протидії корупції на підставі міжнародного досвіду європейських країн. Обґрунтовано, що проблема корупції не стільки кримінологічна та кримінально-правова, скільки соціально-політична і психологічна. Саме тому стратегія превенції має бути орієнтована на економічні, соціальні, психологічні, моральні, політичні заходи. Передусім ідеться про заходи державної агітації та пропаганди антикорупційного способу життя в усіх сферах як шлях до досягнення відносної рівності населення з олігархічною верхівкою. Водночас констатовано, що цілком ліквідувати корупцію, як і будь-яке інше соціальне зло, що має міцні корені в економічному, політичному, соціальному просторах суспільства, неможливо.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Переглядів анотації: 148 Завантажень PDF: 48
Номер
Розділ
Психологічне забезпечення правоохоронної діяльності
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
