Сутність організаційно-управлінської компетентності у психологічній структурі професійної діяльності слідчого
Анотація
Дослідження проблеми компетентнісного підходу до підготовки фахівців, зокрема для правоохоронних органів, останнім часом викликає інтерес у вчених і практиків. Оскільки одним з важливих видів діяльності є організаційно-управлінська діяльність, критерієм професіоналізму її суб’єкта й метою його професійного становлення є організаційно-управлінська компетентність. Однак проблему формування та розвитку організаційно-управлінської компетентності слідчого не досліджено на належному рівні, насамперед, не визначено сутність організаційно-управлінської компетентності у психологічній структурі професійної діяльності слідчого та її основоположні компетенції. Тому метою роботи стало визначення психологічного змісту організаційно-управлінської діяльності в процесі досудового розслідування правопорушень та окреслення ключових організаційно-управлінських компетенцій слідчого як основи формування професійно важливих якостей особистості стосовно вдосконалення його організаційної та управлінської діяльності. Методологічною основою дослідження є теорія психології управління та психології слідчої діяльності, концепція формування професійної компетентності. Відповідно до мети і для виконання завдань використано такі методи: аналіз наукових досліджень із психології слідчої діяльності, психології управління та менеджменту; структурно-системний аналіз для забезпечення комплексності обґрунтування концепції розвитку організаційно-управлінської компетентності слідчого; формалізація, узагальнення – для обґрунтування понятійного апарату дослідження та формулювання висновків. Наукова новизна. Висвітлено сучасний зміст організаційно-управлінської компетентності в професійній діяльності слідчого на підставі поліцейського менеджменту, визначено його специфічні психологічні особливості. Сформульовано визначення поняття «слідчий-менеджер» як професіонала у сфері правознавства, що знає основи управління, має навички й уміння організації професійної діяльності під час досудового розслідування, це діловий лідер оперативно-слідчих та інших груп учасників досудового розслідування. Висновки. Організаційно-управлінська діяльність слідчого забезпечується як загальними параметрами професіоналізму особистості, так й окремими організаційними та лідерськими здібностями слідчого, високим рівнем його самоорганізації, системою психічних властивостей та якостей, що характеризують емоційно-вольову стійкість суб’єкта розслідування, і творчим підходом до виконання різноманітних професійних завдань. Тому генератором ефективної організаційно-управлінської діяльності слідчого є організаційно-управлінська компетентність, яка, з одного боку, складається з низки організаційних та управлінських компетенцій, а з іншого – є якісною особистісною характеристикою, до якої належать здібності та вміння самоорганізовуватися й організовувати інших людей для спільної діяльності, впливати на процеси цієї діяльності, приймати організаційні та управлінські рішення стосовно досудового розслідування.
Ключові слова: слідчий; досудове розслідування; організація; планування; організаційно-управлінська компетентність.
Завантаження
Переглядів анотації: 278 Завантажень PDF: 472
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.