Тактика допиту підозрюваного в кримінальному провадженні відповідно до практики Європейського суду з прав людини
Анотація
Метою наукової статті є формування тактики допиту підозрюваного в кримінальному провадженні з огляду на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Досягнення цієї мети зумовило необхідність виконання таких завдань: окреслити значення практики ЄСПЛ під час проведення допиту в кримінальному провадженні; проаналізувати окремі рішення ЄСПЛ, які визначають тактику допиту підозрюваного в кримінальному провадженні; виокремити типові порушення прав і свобод підозрюваного згідно з рішенням ЄСПЛ, які обумовили недопустимість тактичних прийомів; надати практичні рекомендації щодо тактики допиту підозрюваного в кримінальному провадженні в контексті практики ЄСПЛ. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання. Також було застосовано загальнонаукові методи, зокрема індукції (з метою пізнання застосовуваних прийомів під час допиту підозрюваного правоохоронними органами, що висвітлені в практиці ЄСПЛ), узагальнення (після дослідження окремих рішень ЄСПЛ у їх сукупності можливим видалося вдосконалити критерії допустимості тактичних прийомів під час проведення допиту підозрюваного). З-поміж спеціальних методів дослідження використано такі: порівняльно-правовий – під час аналізу рішень ЄСПЛ і наукових категорій; системно-структурний – для формування практичних рекомендацій щодо дотримання критеріїв допустимості тактичних прийомів під час проведення допиту підозрюваного відповідно до рішень ЄСПЛ. Наукова новизна публікації полягає в наданні практичних рекомендацій щодо тактики допиту підозрюваного в кримінальному провадженні з огляду на практику ЄСПЛ. Висновки. На підставі дослідження встановлено, що: практика ЄСПЛ належить до правових джерел криміналістичної тактики; тактичні прийоми, які застосовують у тактиці допиту підозрюваного, мають відповідати критеріям допустимості, передусім з огляду на принцип законності, що деталізовано в рішеннях ЄСПЛ; порушення критеріїв допустимості тактичних прийомів зумовлено випадками допущення правоохоронними органами стосовно допитуваних порушень, визначених у рішеннях ЄСПЛ: застосування катування, погрози застосування катування до допитуваних та їх близьких осіб. Доведено, що практика ЄСПЛ додатково забезпечує гарантії прав і свобод людини шляхом недопущення вчинення правоохоронними органами дій, які порушують норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ключові слова: тактика допиту; підозрюваний; практика Європейського суду з прав людини; кримінальне провадження; права і свободи людини.
Завантаження
Посилання
Криміналістика : мультимед. підруч. / [О. О. Алєксєєв, В. В. Арешонков, В. М. Атаманчук та ін.]. 2015. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/kruminalist/lections/lection_3.21.html.
Білоус О. В. Процесуальні гарантії дотримання прав людини і громадянина в діяльності органів судової влади. Journal «ScienceRise: Juridical Science». 2019. № 2 (8). С. 34–38. doi: 10.15587/2523-4153.2019.173450.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
Мігашко В. Є. Вплив практики Європейського суду з прав людини на розвиток судової практики в Україні. Молодий вчений. 2019. № 2 (66). С. 184‒188. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-2-66-41.
Никоненко М. Допит малолітньої або неповнолітньої особи на стадії досудового розслідування. Юридичний вісник. 2020. № 3. С. 218–225. doi: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1944.
Справа «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) : рішення Європейського суду з прав людини від 5 квіт. 2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_239#Text.
Справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) : рішення Європейського суду з прав людини від 21 лип. 2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text.
Справа «Аксой проти Турції» (заява № 21987/93) : рішення Європейського суду з прав людини від 18 груд. 1996 р. URL: https://precedent.in.ua/2016/04/08/aksoj-protyv-turtsyy/.
Щербанюк В. Допит підозрюваного у втечі з місць позбавлення волі або з-під варти. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 7. С. 378–382. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.7.64.
Шепітько В. Ю. Концептуальні засади визначення та забезпечення стандартів доброякісності кримінальних процесуальних рішень. Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 4. С. 206–209.
Шевчук В. М. Сучасне розуміння криміналістичної тактики: поняття, ознаки, предмет і завдання. Теорія і практика правознавства. 2020. № 1. С. 1–30. doi: 10.21564/2225-6555.2020.17.206490.
Тимофеев М. Гефген (Gäfgen) против Германии. Постановление Большой палаты Европейского суда по правам человека от 1 июня 2010 г. Международное правосудие. 2011. № 1. С. 31–36.
Юхта О. Г. Гарантії прав та свобод людини: Європейський досвід. Бюлетень Мін’юсту України. 2019. № 7 (213). С. 43–46. doi: https://doi.org/10.36035/2312-1831-7-7-43-48.
Переглядів анотації: 439 Завантажень PDF: 708
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
