Психіка як самостійна фізична сила
Анотація
Відповідно до вимог, які висуває до людства стрімка віртуалізація (розвиток соцмереж, блокчейну, криптовалют, інтернету речей, захисту персональних даних тощо), у контексті досягнень сучасної науки (філософії, фізики, кібернетики, біології, економіки та психології) необхідно переглянути дефініцію психіки, визначивши її як самостійну фізичну силу, яка творчо регулює інформаційно-енергетичний обмін у його керованому смислами русі між різними рівнями віртуалізації. Сформульовано гіпотезу, згідно з якою психіка є джерелом гравітації та, можливо, темною матерією. Перевірка гіпотези про психіку як джерело гравітації шляхом експерименту є важливою для подальшого розвитку фізики, розроблення штучного інтелекту, а також принципів правового врегулювання всього різноманіття віртуальної реальності. Здійснено спробу обґрунтування твердження, згідно з яким психіка є активним регулятором енергетично-інформаційних обмінних процесів, які становлять весь видимий Всесвіт. Фізичний світ продовжує розгортатися. Відкриваються (чи утворюються) нові мета-, макро- і субатомні структури. Тому психіка, яка пов’язана з виявленою матерією, не може бути завершеною – вона сама є силою-співучасником такого розгортання. Їй доводиться повсякчас освоювати нові, нею ж створені, рівні віртуалізації. Тому Всесвіт розширюється не лише у фізичному вимірі простору-часу – він віртуалізується за всіма параметрами: зі шкалами «інформація – енергія» та «детерміністичне – синхроністичне» включно. Діапазон доступних (і звичних) рівнів віртуалізації може змінюватися в процесі трансформації психіки на шляху розвитку вищих форм свідомості. Тому основними параметрами потужності й складності психіки є кількість реально доступних рівнів віртуалізації в обидва боки (як у глибини біоформи і матерії, так і до дедалі вищих форм абстрагування), а також легкість переміщення між ними та симетричність легкості такого переміщення в усіх напрямках.
Завантаження
Переглядів анотації: 105 Завантажень PDF: 62
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
