Психологічні погляди Піфагора

  • М. Костицький

    доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, професор кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

    https://orcid.org/0000-0002-2093-2513

Анотація

Метою статті є спроба відновити належне місце психологічного вчення Піфагора в історії психології.
У цьому контексті автор уточнює витоки психології, досліджуючи науковий спадок Піфагора – першого європейського мислителя, філософа, ученого, творця універсальної системи знань, де вперше було представлено і психологію. Методологією дослідження є заперечення автором «пірамідальності» методологій та обстоювання «горизонтального» поліметодологічного підходу, де творцем методології та методики наукового дослідження є науковець. Крім того, автор під час написання статті використав логічну методологію, а також метод герменевтики й історичний метод. Представлений матеріал вирізняється науковою новизною, оскільки в історії психології постать цього мислителя здебільшого оминають увагою. Згадок про Піфагора майже немає. Висновки. Відомості про творчу спадщину Піфагора суперечливі. Іноді стверджують, що він нічого не писав, в інших джерелах зазначено, що Піфагор написав три, шість, вісімнадцять трактатів. Однак фактом є те, що в усіх переліках його творів зазначено трактат
«Про душу», текст якого до нас дійшов. Аналіз цього трактату дає підстави вважати Піфагора першовідкривачем психології та її місця в системі наук. Очевидно, що в низці інших питань Платон, Арістотель, Емпедокл, Демокріт та інші античні мислителі творчо використали спадщину Піфагора, зокрема й ту її частину, яка стосується психології.

Ключові слова: психологія; душа; відчуття; мислення; свідомість; психіка.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

М. Костицький

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, професор кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Посилання

Большая психологическая энциклопедия / [А. Б. Альмуханова и др.]. М. : ЭКСМО, 2007. 544 с.

Аристотель. Сочинения в четырех томах. М. : Мысль, 1976. Т. 1. 550 с.

Блаватская Е. П. Теософский словарь. М. : Золотой век, 1994. 599 с.

Brumbaugh R. S. Genetic theory in the Pythagorean school. Journal of Heredity. 1952. Vol. 43. Issue 2. P. 86–88. doi: 10.1093/oxfordjournals.jhered.a106276.

Ferrari M. Review of the book «Psychology: Pythagoras to present» by J. C. Malone. Canadian Psychology. 2010. Vol. 51. Issue 3. P. 216. doi: 10.1037/a0020347.

Халапсис А. В. Виза на небеса: Орфей, Пифагор и бессмертие. ScienceRise. 2016. № 8 (1). С. 60–65. doi: 10.15587/2313-8416.2016.75516.

Hawking S. W. Brief answers to the big questions. London : Hodder & Stoughton, 2018. 256 p.

Hergenhahn B. R. Pythagoras. An Introduction to the History of Psychology. 6th ed. Belmont : Wadsworth, Sengage Learning Inc., 2009. P. 34–35.

Kaku M. Physics of the Future: How Science Will Shape Human Destiny and Our Daily Lives by the Year 2100. Washington : Amazon, 2012. 480 p. doi: 10.5860/choice.49-0926.

Лаэртский Д. О Жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М. : Мысль. 1979. 620 с.

Лебедев А. В. Фрагменты ранних греческих философов. М. : Наука, 1989. Ч. 1 : От этических теокосмогоний до возникновений атомистики. 576 с.

Липов А. Н. О «несоизмеримых сущностях» в философии пифагорейцев. К философским основаниям иррациональных пропорций в науке и культуре. Философская мысль. 2018. № 11. С. 93–110. doi: 10.25136/2409-8728.2018.11.26855.

Luchte J. Pythagoras and the Doctrine of Transmigration: Wandering Souls. Continuum: Studies in Ancient Philosophy. 1th ed. London ; Oxford : Bloomsbury Publ., 2009. 224 p.

Malone J. C. Jr. Psychology: Pythagoras to Present. Cambridge : The Mit Press, 2009. 576 p.

Michell J. Qualitative research meets the ghost of Pythagoras. Theory & Psychology. 2011. Vol. 21. Issue 2. P. 241–259. doi: 10.1177/0959354310391351.

Murphy G. Pythagorean number theory and its implications for psychology. American Psychologist. 1967. Vol. 22. Issue 6. P. 423–431. doi: 10.1037/h0024694.

Пифагор. Золотой канон. Фигуры эзотерики. М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. 448 с.

Ременць В. А. Історія психології: Стародавній світ. Середні віки. Відродження : навч. посіб. Київ : Либідь, 2005. 916 с.

Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / під кер. В. Б. Шипаря. Харків : Прапор, 2009. 672 с.

Психологічна енциклопедія / авт.-упоряд. О. М. Степанов. Київ : Академвидав, 2006. 424 с.


Переглядів анотації: 633
Завантажень PDF: 510
Опубліковано
2020-11-26
Розділ
Теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології