Психологічна сутність категорій «неправда» та «брехня» в межах інтерпретації результатів поліграфологічних досліджень

Анотація

Наукову статтю присвячено психологічному аналізу особливостей диференціації понять «неправда» та «брехня» в наукових дослідженнях українських й іноземних фахівців-психологів. У межах теоретичного аналізу цієї проблеми було розглянуто основні положення наявних у сучасній психологічній науці теорій брехні. Першоджерелами аналізу стали класичні в зазначеній предметній галузі праці К. Ф. Бонда, В. В. Знакова, П. Екмана, В. П. Казміренка, K. Khalmetski, D.  Sliwka, E. Feess, F. Kerzenmacher, Т. Левіна, А. Мехрабіана, О. Фрай, У. Фрізена та ін. Такий розгляд дав змогу окреслити психологічні чинники й витоки, що визначають брехню: біологічні, особистісні, ситуативні. Брехня та неправда об’єктивні за своєю суттю, і це надає можливість стверджувати, що вони обґрунтовано можуть бути предметом наукового (поліграфологічного) дослідження та оцінки. Метою статті є спроба розмежувати психологічне тлумачення сутності понять «неправда» і «брехня» в межах інтерпретації результатів поліграфологічного дослідження. Методологія. Під час підготовки статті використано окремі загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема: історичний, феноменологічний, порівняльний, системний, функціональний, узагальнення. Наукова новизна. Відмітними ознаками брехні, на яких необхідно акцентувати увагу поліграфологу, є такі: факт викривлення істини (брехня є об’єктивним продуктом мовленнєвої діяльності суб’єкта щодо фальсифікації інформації); прагнення ввести в оману (навмисність брехні визначає певну мету і створює мотивацію для її досягнення); усвідомленість акту брехні (здатність правильно орієнтуватися в ситуації, визначаючи власну поведінку, і безперервно відслідковувати актуальні переживання); інструментальний характер (брехня є засобом досягнення мети, тобто брехня стає для суб’єкта одним з елементів комунікативного арсеналу, що зорієнтований на прогнозований результат дій); доцільність (метою використання брехні може слугувати прагнення одержання матеріальної та психологічної вигоди (власної, соціально-репутаційної тощо). Виокремлені ознаки доцільно об’єднати в три характерні ознаки брехні: факт викривлення істини; довільність; доцільність. Висновки. У реальній дійсності фахівцю-поліграфологу надзвичайно складно відчути тонку грань, що відділяє брехню від неправди, і визначити не тільки об’єктивні піки поліграм, а й детермінувати їхні істинні мотиви, прагнення та наміри особи. Водночас саме розв’язання цього складного завдання може бути доречною відповіддю на закиди щодо об’єктивності інструментальних методів визначення провини чи невинуватості особи у вчиненні правопорушення.

Ключові слова: поліграф; неправда; брехня; обман; істина; омана.