Пріоритетні напрями розвитку поліграфологічної діяльності в Україні
Анотація
Активізація поліграфологічної діяльності в Україні засвідчує її значущість у прийнятті конкретних рішень певною категорією суб’єктів, зокрема в проблемних життєвих ситуаціях, у які потрапляє людина. Поліграфологічні дані забезпечують збирання необхідної інформації, яку в інший спосіб отримати майже неможливо, не використовуючи спеціальні інструментальні засоби, а також відповідні методики та прийоми психофізіологічного впливу на індивіда в процесі проведення такого дослідження. Оцінюючи здобутки в розвитку вітчизняної поліграфології, не можна оминути проблемні її аспекти, одним з яких є законодавча неврегульованість поліграфа та пов’язаної з ним діяльності. Ця прогалина суттєво гальмує повноцінне й системне впровадження отриманих результатів проведених досліджень спеціалістами-поліграфологами на замовлення сторін-ініціаторів. Розв’язання цієї проблеми залежить не лише від технічних чи організаційних можливостей підготовки окремого законодавчого акта, а й від політичної волі українських парламентарів, які мають легалізувати поліграф і діяльність щодо його всебічного впровадження. Висвітлення та аналіз порушеної проблематики становлять мету цієї наукової статті. Методологія. У дослідженні використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, пов’язаних з упорядкуванням поліграфологічної діяльності в Україні. Одержані результати. Обґрунтовано наукову думку про те, що нормативно-правове регламентування поліграфологічної діяльності в нашій державі не є достатнім, і це стоїть на заваді повноцінному використанню результатів проведених спеціалістами досліджень із застосуванням поліграфа. Висвітлено основні позиції та аргументи опонентів поліграфа в контексті законодавчого врегулювання поліграфологічної діяльності в Україні. Увагу зосереджено на неналежній обґрунтованості тверджень щодо повноцінного й системного впровадження цього науково-технічного приладу та отриманих за допомогою нього результатів в окремі напрями практичної діяльності. Доведено упередженість позицій практиків, які вважають, що поліграфологічні дослідження та їх результати можуть перебрати на себе функції основних фактичних даних під час прийняття посадовцями конкретних рішень, зокрема в зібранні та використанні відповідних доказів.
Ключові слова: поліграф; спеціаліст-поліграфолог; поліграфологічне дослідження; поліграфологічна діяльність; законодавча прогалина; нормативно-правове забезпечення.
Завантаження
Посилання
Ірха Ю., Бутенко О., Погребицький М., Манжай О., Крушинський С. Проблеми нормативно-правового забезпечення застосування поліграфа в Україні. Міжнародний журнал інформатики та мережевої безпеки. 2021. Вип. 21 (12). С. 203–206.
Дмитренко Н. А. Застосування поліграфа у кримінальному провадженні: особливості та проблемні питання. Юридичний бюлетень. 2021. Вип. 22. С. 160–166. DOI: https://doi.org/10.32850/LB2414-4207.2021.22.21.
Линник О. В., Трубнікова А. В. Доцільність використання поліграфа як засобу доказування у кримінальному процесі України. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2018. Вип. 3–4 (12–13). С. 227–234.
Смірнова А. О., Туровська, А. С., Полуніна Л. В. Спроби правового регулювання детекції брехні під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2020. Вип. 3 (9). С. 216–222. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-3(9)-216-222.
Шевченко С. Суб’єкти адміністративно-правових відносин психофізіологічних опитувань з використанням поліграфа. Конституційне право. Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційне право. Міжнародне право. 2019. № 3. DOI: https://doi.org/10.35774/app2019.03.082.
Shumilin S. F., Kupryashina E. A., Novikova E. A., Potapov V. J., Stepanyuk A. V. Limits of Using the Results of Polygraph Testing in Criminal Procedure. Helix. 2018. Vol. 8 (4). Р. 3535–3538. DOI: 10.29042/2018-3535-3538.
Meijer E. H., Van Koppen P. J. Lie Detectors and the Law: The Use of the Polygraph in europe. Psychology and Law: Bridging the gap. 2008. No. 20. P. 31–50. DOI: 10.4324/9781315245713-10.
González V. R., Toledo F. J. C., García-García D., Pardo E. F. V. Jurisprudence on psychophysiological methods in judicial statements as a nexus of psycho-criminological knowledge. Revista Cientifica General Jose Maria Cordova. 2021. No. 19 (36). P. 1065–1080. DOI: 10.21830/19006586.779.
Fischer L., Paul B., Voigt T. Wahrheit unter dem Vergrößerungsglas. Vorstellungen von Subjekt und Technik in der Rechtsprechung zur Polygraphie. Zeitschrift für Soziologie. 2019. Vol. 48 Issue 5–6. DOI: https://doi.org/10.1515/zfsoz-2019-0029.
Мотлях О. І. Поліграф: наукова природа походження, нормативно-правове регулювання та допустимі межі застосування : монографія. Київ : Освіта України, 2012. 394 с.
Лешкович Т. А. Форми використання поліграфа у кримінальному провадженні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2013. № 6–1. Т. 2. С. 192–195. (Серія «Юриспруденція»).
Мотлях О. І. Поліграфологія : підручник. Київ : Освіта України, 2022. 550 с.
Мокрицька А., Сліпченко Т. Використання поліграфа у правоохоронній діяльності: досвід зарубіжних країн. Актуальні проблеми правознавства. 2019. Вип. 2 (18). С. 163–168.
Чернєй В. В., Мотлях О. І. Поліграфологічна діяльність як один із перспективних напрямів розвитку Національної академії внутрішніх справ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 4 (109). С. 13–24. DOI: https://doi.org/10.33270/011810904.13.
Переглядів анотації: 169 Завантажень PDF: 191
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.