Верифікація показань під час допиту неповнолітнього підозрюваного
Анотація
Наукову статтю присвячено проблемним питанням, що виникають у практичних слідчих підрозділах Національної поліції України під час верифікації неправдивих показань у процесі допиту неповнолітнього підозрюваного в кримінальному провадженні. Верифікація неправдивих показань неповнолітнього підозрюваного в кримінальному провадженні може бути найважливішим й основним джерелом доказів під час судового розгляду. Нині бракує наукових робіт, присвячених тактичним прийомам верифікації неправдивих показань під час проведення допиту. Метою дослідження є отримання наукових висновків щодо верифікації неправдивих показань під час проведення допиту неповнолітнього підозрюваного на стадії досудового розслідування, а також надання обґрунтованих пропозицій з удосконалення тактичних прийомів верифікації неправдивих показань і практики їх застосування. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод, що сприяв розумінню об’єкта дослідження в контексті поєднання потреб науки та практики, методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування), що дало змогу детальніше усвідомити тактику виявлення неправдивих показань під час допиту неповнолітнього підозрюваного. У дослідженні використано спеціально-правові методи: порівняльно-правовий – під час аналізу норм матеріального й процесуального права, наукових категорій, визначень і підходів; історико-правовий – для висвітлення змісту основних понять: «неповнолітній підозрюваний», «тактика слідчих (розшукових) дій», «правовий статус» на підставі наукових поглядів і положень чинного законодавства; системно-структурний – для визначення завдань органів досудового розслідування України під час проведення слідчих (розшукових) дій та проблем правового статусу неповнолітнього підозрюваного; метод системного аналізу – для комплексного узагальнення особливостей тактики слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх підозрюваних. Наукова новизна полягає в тому, що в дослідженні теоретичних і практичних питань верифікації показань під час проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх підозрюваних сформульовано та обґрунтовано низку положень і висновків, зокрема вдосконалено розуміння структури верифікації показань і тактики слідчої (розшукової) дії за участі неповнолітнього підозрюваного відповідно до стадій підготовки, робочої, фіксації ходу та результатів, оцінки отриманих результатів у кримінальному провадженні; правовий зміст спеціального статусу неповнолітнього підозрюваного в кримінальному провадженні; основні засади залучення до проведення слідчих (розшукових) дій законного представника, педагога, психолога, лікаря, захисника, понятих та інших учасників з метою забезпечення психологічного контакту й досягнення завдань слідчої (розшукової) дії; криміналістичні рекомендації щодо застосовування технічних засобів фіксування кримінального провадження за умов слідчих ситуацій, пов’язаних із наданням неповнолітнім підозрюваним неправдивих показань; набули подальшого розвитку тактичні прийоми, що застосовують на робочій стадії проведення слідчої (розшукової) дії за участю неповнолітнього підозрюваного й полягають у психологічному вивченні особистості з метою подальшого використання отриманих даних для тактичних цілей; криміналістичні рекомендації щодо проведення окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема допиту неповнолітнього підозрюваного.
Ключові слова: кримінальне провадження; досудове розслідування; слідчі (розшукові) дії; тактика; виявлення; подолання; верифікація неправдивих показань; неповнолітній підозрюваний; допит.
Завантаження
Переглядів анотації: 297 Завантажень PDF: 492
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.