Психологічні основи реалізації тактичних прийомів
Анотація
Метою статті є висвітлення сутності тактичних прийомів і виокремлення психологічних основ їх реалізації. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків з практичною діяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду. З-поміж спеціальних методів дослідження застосовано такі: порівняльно-правовий – під час аналізу законодавства та наукових категорій; історико-правовий – з метою аналізу змісту понять «тактичний прийом», «психологічний вплив», розвитку наукових поглядів на деякі проблемні питання; системно-структурний – задля формулювання завдань, які виконують шляхом реалізації тактичних прийомів. Наукова новизна полягає у виокремленні психологічного механізму реалізації тактичних прийомів під час розслідування, запобігання кримінальним правопорушенням і судовому розгляду кримінальних проваджень (справ). Сформовано класифікацію тактичних прийомів у контексті спрямованості психологічного впливу осіб, що здійснюють кримінальне провадження: тактичні прийоми, які спрямовані на дотримання слідчим, прокурором, суддею доцільної лінії поведінки в умовах певної ситуації; тактичні прийоми, які спрямовані на управління проведенням процесуальної дії; тактичні прийоми, які спрямовані на управління учасниками процесуальної дії як об’єктами тактичного впливу. Висновки. Психологічний механізм реалізації тактичних прийомів передбачає: безпосередню чи опосередковану взаємодію між особою, яка здійснює кримінальне провадження, та її респондентами; їхню психологічну спрямованість, пов’язану з відтворенням події, що трапилася, актуалізацією забутого, викриттям неправди, пошуком прихованого; психологічний ефект від застосування прийомів (пов’язаний з необхідністю отримання правдивих показань, виявленням слідів кримінального правопорушення). Реалізація тактичних прийомів пов'язана із психологічним впливом на широке коло суб’єктів, здійснюється в різних формах за будь-яких ситуацій у кримінальному провадженні.
Ключові слова: кримінальне провадження; криміналістична тактика; криміналістика; тактичний прийом; психологічний вплив; психологічний контакт.
Завантаження
Посилання
Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s.
Богуславська О. Г. Психологічний вплив та засоби протидії небажаному впливу: практичні аспекти. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2016. № 67. С. 203‒213. doi: https://doi.org/10.30839/2072-7941.2016.86757.
Баверман С. С. Аналіз сучасних підходів до підвищення ефективності проведення допиту під час досудового розслідування. Юридична психологія. 2019. № 1 (24). С. 62‒68. URL: https://psychped.naiau.kiev.ua/ index.php/psychped/article/view/1110. doi: https://doi.org/10.33270/03192401.62.
Голіна В. В. Об’єкт запобігання злочинності як фундаментальна кримінологічна проблема. Проблеми законності. 2017. Вип. 138. С. 151‒160. doi: 10.21564/2414-990x.138.103952.
Когутич І. І. Про актуалізацію філософського аспекту розвитку загальної теорії та методології криміналістики. Криміналістика і судова експертиза. 2019. Вип. 64. С. 35‒48. doi: https://doi.org/10.33994/kndise.2019.64.01.
Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / [Я. Ю. Кондратьєв та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ України, 2004. 560 с.
Коновалова В. Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. Киев : РИО МВД УССР, 1973. 123 с.
Костицкий М. В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. Киев : Вища шк., 1981. 51 с.
Кунтій А. І. Тактика слідчого експерименту під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані
сильного душевного хвилювання. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 4. С. 393‒396. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0390/2019.4.10.
Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів : монографія. Київ : НАВСУ ; Правник, 2000. 450 с.
Москаленко О. В. Тактичний прийом у системі криміналістичної тактики: критерії його допустимості. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 2017. Вип. 26. С. 102‒110. (Серія «Право»). doi: https://doi.org/10.5281/zenodo.884298.
Ніколаєнко С., Ніколаєнко Св. Категорія психологічного впливу в психології Світогляд ‒ Філософія ‒
Релігія. 2011. № 1 (1). С. 76‒85. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/39499/09-Nikolaienko2.pdf?sequence=1.
Переверза О. Я., Гуменникова Т. Р. Деякі процесуальні та тактико-психологічні аспекти здійснення обшуку за участю захисника: підготовка до юридичної практики. Право і суспільство. 2019. № 3. С. 229‒236. doi: https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-1-38.
Криміналістика : підручник / [В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Самодін та ін.] ; за заг. ред. В. В. Пясковського. 2-ге вид., переробл. і доповн. Київ : Право, 2020. 752 с.
Шепитько В. Ю. Теория криминалистической тактики : монографія. Харків : Гриф, 2002. 349 с.
Шепітько В. Ю. Цільове призначення криміналістичних знань і прагнення до європейських стандартів у протидії злочинності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2017. Вип. 17. С. 4‒11. doi: https://doi.org/10.32353/khrife.2017.01.
Шепітько В. Ю. Криміналістика як система наукових знань в умовах глобальних загроз і трансформації злочинності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. Вип. 18. С. 4‒9. doi: https://doi.org/10.32353/khrife.2018.01.
Сокиран Ф. М., Сокиран М. Ф. Характеристика тактичних прийомів психологічного впливу у криміналістичній діяльності слідчого. Криміналістичний вісник. 2014. № 1 (21). С. 49‒52.
Терехович В. Н., Ниманде Э. В. Сущность криминалистической тактики. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. Вип. 18. С. 35‒44. doi: https://doi.org/10.32353/khrife.2018.04.
Тіщенко В. В., Ващук О. П. Сприйняття та використання вербальної та невербальної інформації під час проведення слідчих (розшукових) дій. Криміналістика і судова експертиза. 2019. Вип. 64. С. 169‒179. doi: https://doi.org/10.33994/kndise.2019.64.1.
Томин С. В. Використання тактичних прийомів допиту з метою профілактики кримінальних правопорушень. Криміналістика і судова експертиза. 2019. Вип. 64. С. 320‒331. doi: https://doi.org/10.33994/kndise.2019.64.28.
Юсупов В. В. Предмет криміналістики як системоутворюючий чинник криміналістичних знань. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 2 (18). С. 79‒85. URL: https://lawjournal.naiau.kiev.ua/ index.php/lawjournal/article/view/1075. doi: https://doi.org/10.33270/04191802.79.
Земляний Д. Л. Тактичні особливості допиту підозрюваного. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 4. С. 336‒339. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0390/2019.4.92.
Жалдак І. А. Актуальні питання тактики одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 1. С. 304–311. doi: https://doi.org/10.32844/2618-1258.2019.1-1.3.
Журавель В. А. Об’єкт і предмет криміналістики. Вісник Національної академії правових наук України. 2017. № 3 (90). С. 120‒132. URL: http://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/323242422-120-132.pdf.
Переглядів анотації: 778 Завантажень PDF: 822
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
