Правове регулювання форм психологічної взаємодії між слідчим і прокурором
Анотація
Анотація. У статті розглянуто питання законодавчого врегулювання форм і способів взаємодії слідчого з прокурором під час розслідування кримінальних проваджень у контексті досвіду взаємодії між детективами Національного антикорупційного бюро України та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Проаналізовано різні наукові підходи до розуміння психологічних аспектів «взаємодії» та їх вплив на законодавство, а також відображення в практиці досудового розслідування кримінальних проваджень. Метою дослідження є визначення можливих напрямів удосконалення кримінального процесуального законодавства в питаннях взаємодії між слідчим і прокурором під час досудового розслідування з огляду на сучасну вітчизняну юридико-психологічну доктрину. Для здійснення цього дослідження було використано як загальнонаукові методи (дедукції, індукції, аналогії, аналізу, синтезу, абстрагування та моделювання), за допомогою яких висвітлено проблемні питання взаємодії слідчого та прокурора на етапі досудового розслідування кримінальних проваджень, так і спеціальні методи дослідження. Серед них необхідно виокремити історичний, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний та функціональний методи. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що здійснено спробу вдосконалити доктринальне розуміння психологічних аспектів законодавчого регулювання форм і методів взаємодії слідчого з прокурором. На цій підставі запропоновано внести зміни в положення чинного Кримінального процесуального кодексу України, які стосуються визначення поняття ефективності досудового розслідування. До основоположних висновків публікації належать такі: кримінальне процесуальне законодавство України потребує системних змін способів правового регулювання процесу взаємодії між слідчим і прокурором під час розслідування кримінальних проваджень та здійснення прокурорського нагляду за такими розслідуваннями у формі процесуального керівництва. Оскільки взаємодія слідчого та прокурора є фактично взаємодією двох особистостей, наділених унікальними психологічними рисами, то системні та практично значущі зміни до законодавчого регулювання такої взаємодії мають відбуватися з огляду на здобутки юридично-психологічної доктрини України. Наявні в Кримінальному процесуальному кодексі України юридичні інструменти впливу на поведінку слідчого чи прокурора, прийняття ними певних процесуальних рішень, вчинення дій є суттєво обмеженими, а подекуди недосконалими та формалізованими. Процесуальний інструментарій налагодження юридико-психологічної взаємодії між слідчим і прокурором у чинному законодавстві містить безліч факторів, що призводять до поглиблення юридико-психологічного дисонансу між цими учасниками кримінального процесу, що потребує коригування як на рівні доктринальних змін, так і в повсякденному правозастосуванні
Ключові слова: взаємодія; досудове розслідування; кримінальне провадження; психологічний дисонанс; прокурор; правове регулювання; слідчий
Завантаження
Посилання
Абламський С. Є., Юхно О. О., Лук’яненко Ю В. Взаємодія слідчого з іншими органами і підрозділами при розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень : навч. посіб. Харків : ХНУВС, 2017. 152 с.
Бабкова В. С. Проблеми здійснення прокурором наглядових повноважень у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування. Вісник Національної академії прокуратури України. 2012. № 3 (27). С. 71–73.
Балан М. Взаємодія слідчого та інших суб’єктів кримінального провадження при розслідуванні порушень державного кордону України. Entrepreneurship, Economy and Law. 2020. № 3. С. 290–295. doi: 10.32849/2663-5313/2020.3.48
Дворник А. Мета і завдання прокурора у досудовому кримінальному провадженні. Вісник Національної академії прокуратури України. 2013. № 2. С. 105–112.
Капліна О. Проблеми визначення компетенції слідчого та прокурора на етапі закінчення досудового розслідування. Право України. 2018. № 8. С. 72–84. doi: 10.33498/louu-2018-08-072
Когут І. А. Поняття взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування. Юридичний науковий електронний журна. 2022. № 10. С. 617–620. doi: 10.32782/2524-0374/2022-10/156
Luna E., Wade, M. The prosecutor in transnational perspective. Oxford : Oxford University Press, 2015. Р. 23–56. doi: 10.1093/acprof:osobl/9780199844807.001.0001
Луцик В., Кордіяка Т. Повноваження прокурора, спрямовані на усунення порушень закону в ході досудового розслідування (за законодавством України та Польщі). Вісник Національної академії прокуратури України. 2016. № 3 (45). С. 88–89.
Nelson E. L. The Relationship Between Individual Police Officer Work Habits and the Stated Reasons Prosecutors Reject Their Domestic Violence Investigations. University of California, Davis, CA, USA. SAGE Open. January, 2013. doi: 10.1177/2158244013511826
Онісьєв В. А. Взаємодія правоохоронних органів у розкритті легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2010. 261 с.
Puonti A. Learning to Work Together: Collaboration Between Authorities in Economic-Crime Investigation. Vantaa. Finland, 2004. 110 р.
Richman D. C. Law Enforcement Organization Relationships with Prosecutors. The Oxford Handbook of Prosecutors and Prosecution. 2021. Р. 291–307.
Шульгін С. Види процесуальних рішень слідчого та прокурора. Підприємництво, господарство та право. 2019. № 8. С. 208–214. doi: 10.32849/2663-5313/2019.8.39
Спусканюк Ю. Повноваження прокурорів на стадії досудового розслідування у зв’язку з реформуванням кримінально-процесуального законодавства України. Вісник прокуратури. 2012. № 7. С. 93–97.
Толочко О. М. Правова природа процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням. Вісник Національної академії прокуратури України. 2012. № 2 (26). С. 60–64.
Цимбалістенко О. Правова природа діяльності прокурора на початковому етапі досудового розслідування. Вісник прокуратури. 2013. № 6. С. 69–76.
Юхно О. О. Актуальні проблеми координації діяльності правоохоронних органів у стратегії і тактиці держави щодо запобігання та боротьби зі злочинністю. Вісник прокуратури. 2009. № 6. С. 98–107.
Зайцев О. В. Поняття та сутність процесуальної самостійності та незалежності слідчого в кримінальному процесі України. National Law of Journal: Theory and Practice. December 2017. P. 132–135. URL: http://jurnaluljuridic.in.ua/archive/2017/6/part_1/29.pdf
Zila J. The Prosecution Service Function within the Swedish Criminal Justice System. In: Coping with Overloaded Criminal Justice Systems. Springer, Berlin, Heidelberg, 2006. Р. 285–311. doi: 10.1007/978-3-540-33963-2_9
Переглядів анотації: 121 Завантажень PDF: 85
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
