Теоретичні засади управлінської компетентності керівників органів Національної поліції України
Анотація
Обґрунтовано, що формування управлінської компетентності є фундаментальною умовою успішного функціонування поліції в умовах демократизації та лібералізації суспільства. Розглянуто сутнісні ознаки реформованої поліції, що зумовлюють зміну механізмів управління людськими ресурсами. Окреслено переваги компетентнісного підходу під час підготовки кадрів поліції. Сформульовано загальний перелік здібностей, що відповідають специфічній діяльності керівників поліції, проаналізовано позиції провідних вітчизняних учених щодо сутнісних характеристик поліцейської справи. Визначено необхідність поєднувати формальне керівництво з управлінським лідерством. На підставі аналізу законодавчої бази, що регулює діяльність органів поліції, окреслено обов’язки керівників. Складено перелік ключових управлінських компетентностей, що є теоретичною основою для розроблення оновленої компетентнісної моделі керівника поліції. Повсякденна діяльність керівника підрозділу поліції передбачає виконання низки функцій: спеціально-професійних, адміністративних, контрольно-наглядових, виховних, представницьких тощо. Реформа поліції актуалізувала потребу підготовки керівників нової формації – управлінських лідерів, які здатні забезпечити ефективне виконання нових функцій, покладених на поліцію. У науковій літературі запропоновано чимало теоретичних концепцій моделі керівника поліції, проте немає єдиного підходу стосовно компонентів управлінської компетентності. Важливим науковим завданням постає обрання пріоритетів під час розроблення компетентнісної моделі керівника, оскільки не всі зазначені підходи мають прикладне значення та можуть бути використані в кадровій роботі.
Завантаження
Переглядів анотації: 135 Завантажень PDF: 39
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.