Брехня та обман як способи захисту інформації, що приховується
Анотація
Висвітлено психологічні аспекти феноменів правди та неправди. Обґрунтовано, що відносно поняття «правда» більш загальною є філософська категорія «істина». Істина – кінцева мета пізнання, що передбачає здатність системи суджень відображати об’єктивну, незалежну від суб’єкта реальність; підтверджене практикою адекватне відображення суб’єктом об’єктивної дійсності. Правда – атрибут каналу комунікації, тобто повідомлення, що відображає об’єктивний стан речей. Проаналізовано сутність і співвідношення понять «брехня» та «обман». Аргументовано, що антиподом правди є неправда, що може бути представлена трьома формами: неумисна (несвідома дезінформація, коли об’єктивна картина світу й картина світу комунікатора не збігаються), умисна (свідома дезінформація, викривлення інформації) та напівправда (свідоме повідомлення лише певної частини інформації й замовчування іншої). Усі вони існують на феноменологічному рівні як продукт мисленнєво-мовленнєвої діяльності суб’єкта, що не відповідає дійсності, тобто становлять когнітивно-емоційні феномени. Обман – це процесуальний (конативний, поведінковий) компонент неправди, тобто дія або вчинок. Обман полягає в передаванні неумисної та умисної неправди, а також напівправди. Натомість слово «брехня» не є науковою категорією; це – побутовий корелят будь-якої неправди, значення якого коливається в досить широких межах і має виражене емоційно-моральне забарвлення, що не дає змоги здійснювати його методологічно коректне дослідження. Визначено особистісні та ситуативні детермінанти обману. До перших належить низька стресостійкість, підвищена тривожність, невротичність, а також схильність до вчинення антисоціальних дій; у екстерналів більше виражені тенденції до брехні, ніж в інтерналів. Не встановлено значущих кореляційних зв’язків між оцінками за «шкалами брехні» особистісних опитувальників, рівнем інтелекту й освітою. Ситуативними чинниками визнано конкретні життєві обставини.
Завантаження
Переглядів анотації: 2139 Завантажень PDF: 231
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.